Завантажити

н д и р. Тихше, тихше! Для нас не цiкавi вашi розрахунки. У революцiї свiй годинник - вiн iде все вперед, а коли б'є - настає новий час.
 
Гарматний пострiл.
 
К о м а н д и р. Чули?
Ю р к е в и ч. Я вам казав, майн гер, що є майстер дужчий за вас - революцiя. Ваш годинник розбитий.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
 
Завiса.
 
ДIЯ ТРЕТЯ
 
Та сама станцiя. 1920 рiк. Зима. Кiмната занедбана, давно не метена. Скрiзь бруд, недокурки, мотлох. Кiлька жiнок туляться на лавках, грiючись по черзi бiля поганенької пiчурки, що поставлена в кутку.
 
І
 
Увiходять двоє залiзничникiв в кожухах i з дорожнiми клунками на плечах.
 
1-й з а л i з н и ч н и к (до жiнок). Здрастуйте. Не було товарного?
У с а ч и х а. Не було. Певно, скоро буде.
3-я ж i н к а. Куди це ви, Семене Терентiйовичу? Невже на село? Чи, може, в мiсто, як мiй?
1-й з а л i з н и ч н и к (хмуро). Ну, а що ж - з голоду здихати...
2-а ж i н к а. Правильно. Всi пiдуть.
2-й з а л i з н и ч н и к. Нехай їм чорт паровози водить.
1-а ж i н к а. Та Черевко, Трохимич. Цей совєцькому чорту продався, старий собака.
 
Увiходить Черевко, мовчки, докiрливо дивиться на залiзничникiв, тi вiдвертаються.
 
Ч е р е в к о. Куди це ти напосудився, Терентiйович? Мовчиш? Соромно в очi дивитись? Коли робоча армiя на фронт iде - паровоз кидаєш? Ех...
У с а ч и х а (розлючена). Та тобi яке дiло? От i пiде. Ти хiба його дiтей нагодуєш?
1-й з а л i з н и ч н и к. Та чого ти до мене присiкався? Я тобi не заважаю - хочеш комiсаром задєлаться - твоє дiло. А менi дiти дорожче.
 
Увiходить Черевкова жiнка - Оля. Вона постарiла, змарнiла, але, як i ранiш, приваблює своєю лагiдною усмiшкою, миловидним i нiжним обличчям.
 
О л я. Андрiй Трохимич! Ти скоро додому? Серьо-жi погано.
Ч е р е в к о (нетерпляче). Постривай, Олю, - немає часу - потiм. Дурень ти, дурень, Терентьїч, i говорити з тобою не варто. А ось вiд тебе, Василю Iвановичу, скажу по правдi, не сподiвався...
О л я. Андрiй Трохимович...
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз - я знаю.
О л я (крiзь сльози). З Серьожею погано - серце зовсiм завмирає. Пiди ще в мiсто, пошукай камфори - може, в Червоному Хрестi...
Ч е р е в к о. Пiду, Олю, - зараз. Так, не сподiвався, Василю Iвановичу, не сподiвався. Разом в дев'ятсот п'ятому бастували, разом паровози вiд нiмцiв рятували - а тепер, у таку хвилину, свiй пролетарський пост покидаєш?! Соромно, Василю Iвановичу, - не сподiвався.
2-й з а л i з н и ч н и к (пiдводиться). Та ну тебе, не тягни - i без того гiрко. Ходiм закуримо, чи що, з горя.
Ч е р е в к о (радiсно). Не поїдеш? От спасибi, Васю. Не зрадив.
О л я. Андрiю Трохимовичу...
2-й з а л i з н и ч н и к. Та ходiм уже...
У с а ч и х а. Уговорив-таки, язва. Укомiсарив!
2-а ж i н к а. Чисто що укомiсарив, оратор. Партеєць.
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз. Ходiм, Василь Iванович, - я тобi й паровоз наготовив.
 
Виходять.
 
2-а ж i н к а. Товарний!
 
II
 
Пiдходить товарний поїзд. Всi кинулись на перон, Оля сiдає на лавку, сумно похиливши голову. Входить Юркевич, змарнiлий, обшарпаний. Мовчки сiдає поруч на лавку, закурює цигарку.
 
Ю р к е в и ч. Не полегшало хлопчиковi?
О л я. Де там. Серце зовсiм не працює. Доктор сказав - камфори. А де її взяти - в жоднiй аптецi немає.
 
Входить, як завжди жвавий i веселий, Таратута з живою куркою пiд пахвою. За ним Усачиха.
 
Т а р а т у т а (вiдбиваючись на ходу вiд Усачихи). Геть! Вiдчепись! Кажуть тобi, непродажна.
У с а ч и х а. Та навiщо тобi курка, куродав непутящий! Я ж тобi гарну цiну даю - двадцять тисяч!
Т а р а т у т а. Котись, котись. Я курми не торгую. Геть! (Бачить Олю). Олечко, красуне моя безутiшна! А я тебе по цiлому вокзалу шукаю. Курочку тобi привiз для твого мальчонки. Ну, що, як вiн? Стрибає?
О л я (бере курку i ховає в кошик). Та що це ти, Та-ратуто, як тобi не соромно. (Цiлує його i плаче).
Т а р а т у т а. От тобi й маєш! Зараз i крани вiдкрила!
О л я. Кепсько Серьожi, Таратуто, - серце не гiра-цює.
Т а р а т у т а. Не сумуй, Олю, - пiдправимо i серце. Ба! кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородiє! Яка зустрiч! Чого це ти такий маланхольний, кислий?
Ю р к е в и ч. Так взагалi. Кепськi дiла, брат Таратуто. А тут ще переслабував на сипняк, охляв. Чекаю ось на жiнку - приїздить сьогоднi.
Т а р а т у т а. Е, брат, - через те ти i страждаєш, що з бабою зв'язався. А я ось їжджу собi по дорогах, шукаю вiтра в полi i горя не знаю.
Ю р к е в и ч (усмiхається). По-старому курей давиш?
Т а р а т у т а. Не забув... Нi, брат, тепер не дуже. Тепер, брат, курка - рiдкiсть. Якщо й потрапить яка

читати