Завантажити

пліт. Парубки і дівчата у дві лави стоять довкола. Музика зачинає грати.
Один парубок. Гей, погуляймо нині! Нехай лихо сміється! Ану, музики, коломийки! Та такої вріжте дрібної, аби аж жижки трусилися!
Музики грають коломийки, кілька пар танцює. По якімсь часі музики уривають, танцюючі стають.
Парубок. А то що? Чого ви стали? Скрипник показує смиком на вулицю.
Гомін. Шандар! Шандар! Той, що Миколу до криміналу завдав!
Усі стихають, па лицях видко неспокій а навіть острах.
 
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Ті самі, Жандарм і Анна.
 
Жандарм (тягне Анну за руку). Але ходи ж бо, ходи! Чого тобі ониматися!
Анна. Бійся бога, Михаиле! Пусти мене! Ади, люди ззираються.
Жандарм . Ну, то що, що ззираються? Кому цікаво, нехай дивиться. А мене то що обходить? Я з людського диву не буду ні ситий, ні голоден.
Анна. Але стидно. Лице лупається. Шепчуть, пальцями показують.
Жандарм (грізно дивиться на неї). Анно, я думав, що ти розумна жінка, а ти все ще дурниці плетеш. Після того, що сталося, ти ще можеш уважати на людські позирки і пошепти! Тьфу, чисто бабська натура!
Анна. Михаиле!..
Жандарм . Ні, не кажи мені так! Не хочу тебе знати, ані бачити, коли ти така.
Анна. Михаиле!..
Жандарм . Ну, так ідеш?
Анна. Господи, що ж я маю робити!..
Жандарм . І танцювати будеш зо мною?
Анна (з жахом). Тут? При всіх?
Жандарм . Ти знов своє? Ані слова більше! Будеш чи не будеш?
Анна (шепче). Господи, додай мені сили! (Подає йому руку. Обоє наближаються до юрби перед коршмою.)
Жандарм . Слава Ісусу!
Селяни і селянки (кланяються). Слава навіки!
Жандарм . Я чув тут перед хвилею музику, бачив танець.
Парубок. Ну, а хіба що? Не вільно нам?
Другий парубок. Нині пушіння.
Третій парубок. Нам пан начальник позволив.
Жандарм . Ну, ну, та я нічого не кажу. Потанцюйте собі. Ну, музики, грайте! Най почую, як ви тут у Незваничах умієте. Може, й мене охота візьме з вами покрутитися. Позволите, хлопці?
Парубки. О, просимо, просимо!
Музика грає. Жандарм , послухавши трохи, бере Анну за руку і відходить з нею до коршми.
 
ЯВА ДЕСЯТА
Ті самі без Жандарм а і Анни.
 
Перша жінка. Та й справді пішла з ним.
Друга жінка. Видно, що їй зразу ніяково було. Троха противилась.
Настя. Ще не привикла, кумо. Але привикне швидко. Він її привчить.
Друга жінка. Та й страшний же! А найстрашніший, як усміхається. Так ті зубищі білі та великі виставить, що, здається чоловікові, ось-ось укусить.
Музика, танці. По хвилі Жандарм і Анна виходять із шинку, беруться за руки і пускаються також у танець.
 
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
 
Ті самі, Жандарм і Анна танцюють. Помалу танцюючі пари розступаються. На всіх лицях обурення. Жандарм і Анна лишаються самі.
 
Жандарм (побачивши се, зупиняється, грізно). А се що? (Обертається кругом.) Чому не танцюєте?
Парубки (кланяються, лукаво). Нам досить.
Жандарм . Як то? Не хочете більше?
Один парубок. Ні. Помучились.
Жандарм . Хлопці, се ви задля мене?
Парубок. Може, й так.
Жандарм . Що? Ви смієте мені такий стид робити?
Парубок (сміліше). А пан сміють нам такий стид робити?
Жандарм . Який?
Парубок. Танцювати з такою жінкою. -
Жандарм . З якою?
Парубок. Самі то ліпше знаєте, з якою. Ми з нею не танцюємо.
Жандарм . Але я з нею танцюю. Ви мені не смієте стиду робити. Я цісарський слуга.
Парубок. Ми всі цісарські. А до танцю ви нас не присилуєте.
Жандарм (м'якше). А може, й присилую. (Кричить.) Жиде! Гей, Шльомо!
 
ЯВА ДВАНАДЦЯТА
 
Ті самі і Шльома, за ним війт.
 
Шльома (з ліваром у руці). Чого вам треба, пане постенфірер?
Жандарм . Відро горівки і півбочівки пива для всеї громади, на мій рахунок, розумієш? А зараз!
Парубок. Ви, пане шандаре, дармо не експенсуйтеся! Ми вашої горівки ані вашого пива пити не будемо і в танець з отсею кобітою не підемо. Ми ані вам, ані їй честі не уймаємо. Що собі маєте, то собі майте, але танцювати з вами не можемо. Вільно пану начальникові заборонити нам дальше бавитися, то ми розійдемося. Гей, хлопці, дівчата, ходімо домів!
Війт (стає на середині). Гов, гов! А тут що таке сталося?
Парубок (кланяється). Нічого, пане начальнику. Потанцювали та й додому йдемо.
Війт. Ба, та так живо?
Парубок. Адже єгомость остро заказували.
Війт. Ти, блазню один! Мені тото будеш пригадувати? Кади тому, що носа не має, а не мені. Ти думаєш, ,що я такий дурень і не бачу, що тут діється?
Парубок. Ну, то чого ж пан начальник питаються?
Війт. Мовчи, дурню! Хлопці, стид вам таке робити! Пан шандар нині ваш гість, самі ви його запросили — не бійтеся, я бачив через вікно! Ну, а тепер такий бешкет йому робите? Фе, так негарно.
Парубок. А нам випадає з такою разом танцювати?
Війт. Анна порядна господиня! Чого ви від неї хочете?
Парубок. Чоловіка вішати мають, а вона тут буде танцювати. То так порядна господиня робить?
Війт. Не слухайте, діти! Се брехня, її чоловіка ще не судили, ще не знати, чи він що винен, а без суду нікого не вішають. А коли пан шандар не цурається вести її в танець, то ви не маєте права нею цуратися. Ну, ну, не фиркайтеся, а будьте раді, що вам дозволено

читати