
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
чоловіки ховалися, хіба лиш старі та діти по хатах сиділи; а Петро відсиджувався в тому бункері, що Пошован ще перед війною викопав; там такий бункер був, що ніхто його розсекретити не міг, аж задовго по війні в ньому Відважного маскалі оточили, і він там застрелився, щоб не здатися
— так що Бєрія?
— Петро мусив вийти; капітан, енкаведист, якось зачув, як жінки поміж собою Васюту Берійхою називали
— настучали, чи що?
— ні, це вже потому всяке почалося, коли кацапня коріння пустила, а у фронт люди купи трималися – випадково почув; ну і прийшли відтак: што за антісавєччіна, какой такой Бєрія; Параску з дітьми, старшій Марусьці сім, а Василькові малому чотири, у Швалюковій стодолі замкнув, там вони тюрму свою завели, кацапи без тюрми не можуть; а вона знала, що Берія – це щось страшне, але навіть хто це, поняття не мала; а били, то призналася, що так на чоловіка її чогось кажуть у селі, а де чоловік, не знає, ховається десь у лісі, як і всі чоловіки; ну то той через людей переказав, що нехай прийде Петро, аби самому пересвідчитися, що правду кажуть, що він до портрета схожий і що тут ніякої антісавєччіни, і сказав, що як прийде, то пустить жінку з дітьми додому, а його на фронт забере, але як не прийде, то Параска з малими в Сибір поїде; і ясно, що Петро прийшов…
— …
— та яке пустив! Петра розстріляли тут же, під стодолов, а їх – на пересильний та й у Воркуту; сусідам якимось дивом Маруську вдалося з пересильного врятувати, а Параска з малим поїхали ліс рубати, там малий і загинув; казали люди, що тифус був, і Параска оклигала якимось дивом, а Василька щури з’їли в бараці в неї на очах, і вона нічого зробити не могла
— і не сошла с ума?
— витримала; наші люди все витримують; лиш відтоді Біблію читає і в секту якусь записалася, образів дома не тримає, і коли колядники до неї приходять, не пускає; гріх, каже
— …от.
…що то не Юда, а Ірод дотепер по світу тиняєси, як неприкаяний, і місця собі найти не може, і смерти на него нема; бо не знати, чи Юда відав, що творит, у житті так нерідко буває, що хочеш одно, а воно потому так обертає, що хоч плач, а хоч скач; Ісус наперед знав, що єго заберут на муки, і питався Господа, чи не можна їх відвернути; але Він хотів світ врятувати, того пішов на це, так що Юдино зло на йнакше для нас обернулоси; а Іродове зло – то не зло навіть, то гірше, як зло, то й у самого сатани на таке би рука не здоймиласи,
а він ходит, десь о-тут, по цім світі, по цій земли, дотепер ходит, і я не знаю, що маю робити з цим; я грішна, бо знаю, що він є, але не йду його шукати, бо це нічого не даст, я нічого йому не зроблю, не зможу нічого зробити, але би-м хотіла його найти лиш для того, аби в очі йому подивитися; лиш раз подивитися в очі – чи витримав би він мій погляд…
такий самий сніг над тобою, так само приречений, бо з кожного снігу рано чи пізно все одно буде вода; бо ми зі снігу пішли і в сніг повернемося
да нєт ми вашева Баєчка ілі как ви там ґаварітє Штинчука правєряли ешчьо таґда он с ґор прішол с Вєрхавіни то єсть с Жєбья да и пацаном он бил ешчьо ні фіґа знань нє моґ а вот Прасковья маґла мнє і таґда казалась што ана большє прітварялась чєм ґаваріла ми хоть і вивєзлі єйо єшчьо зімой но она всєґда связь с німі імєда вот толька нє знаю кто єй разрєшил вєрнуться да апаздалі ви умєрла ана нєдавна пахаранілі ужє друґіх іщітє
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus