Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
« 1 2 3 4 5 6 7 »

повні – кисню на всіх не настарчить, навіть уві сні мусиш стежити за собою, щоб не вдихнути зайвого – тоді на воді зринають бульбашки вуглекислоти, кола від них розбігаються навсібіч, штовхають найближчого, він наступного, а той ще когось, і так доки не наткнуться на чийсь схарапуджений сон, тонесенький, як ковила – він здригнеться раптово, і закричить, і прокинеться від власного крику, і всіх побудить, – тоді довго всі вкладатимуться наново, перевертаючись з боку на бік, розбурхуючи сонні хвилі трави, розхитуючи темні овали комишів попід берегом; або десь аж ген поза хтивими хмарами водоростей жаба заплаче, і тоскно стане усім, і шукатимуть очі надпиту півлітру місяця, щоб прикипіти до неї й допити, аж доки чиясь тремтлива рука не намацає в мочарі каменя, не жбурне його в комиші, і жаба захлипає і затихне, тоді знову можна спати, хоча який вже тут після цього сон – хіба звикнеш,
а на ранок знову згрібати валки недокришених слів – і дихати, бо доки ще дихаєш, доти можна лишатися тут, з ними всіма, навіть час від часу перемовлятися кількома словами, чи вирізати сопілку з тростини, чи навіть погратися з кимось в квача або в кобланки, чи навіть поспати іноді, а перестанеш дихати – і знесе тебе вітер тоненький невідь-куди, і не буде тобі ні квача, ні жаби, ані надбитої браги у бутелі місяця,
може й тебе не буде – хтозна, адже ті, хто злітав, більше не поверталися…
…ну я вже тобі розказував усе, що після того Штинчук був уже не той, що затужив, що пив безпробудно і тяжко, і нічим його не можна було розворушити, що Вуглєрь, котрий Хармашейдер, від нього навіть коні забрав і віддав Іванові Сафатовому; Іван молодий, високий і сильний, нарваний, з кіньми одна бесіда – батогом, то коні не раз рвалися зі стайні й до Штинчука тікали,
та я не про коні, а про Штинчука тобі розказую, зимою то було, Іван додому кіньми приїхав, привіз буряки з ферми, розвантажив і до хати зайшов погрітися й перекусити, а коней чи то прив’язав не так, чи вони вже самі розв’язуватися вміли, але коли оговтався, то за ними й слід замело; то Йван злий, як радянська влада, шапку на вуха, батіг у руки, та й посунув почерез замети до Штинчука, а старий уже десь випив ґрунтовно, йому й не треба було багато, від півстакана п’янів, то зрадів коням, як дітям, і про що він там говорив з кіньми, Бог знає, але Йван прийшов, нагримав на старого, згадав коням кінський же цвинтар колгоспний, що якраз поза хатою в Штинчука був, а тогди батогом їх на ферму погнав, а старий, проповідаючи, вийшов за ними, як був, у самій сорочці, Йван і не зважив; але знайшли потому Штинчука вже навесні – саме там, де грушка Аннина, і де барвінок, і хворим вухом припав до землі, так ніби слухав щось таке, про що вже нікому на цім світі не розкаже, навіть коням, то барвінок там досі росте,
та я ж не про барвінок кажу тобі, а про Штинчука…
…і знов ця вода, як надкушена: плавай-плавай, кучерику, попід ліс, стрінеш колись мученика, щоб приріс…!
але чого б ото самій Референтурі та раптом Штинчуком цікавитися? а ти гадаєш, я знаю, що він із нічними мав і чи не зберігав бува від них чого?! та бо де, Господи, твій Штинчук – давно вже й діда нема, і Пошована, і Вуглєря, а кілько тамтої старині лишилоси, кіт наплакав, та ж навіть Василя Рудого, й того нема, хоч він і молодий зовсім відійшов, ну от хіба Йван є, але що від него толку…
 
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
БЕРІЇХА
— …ну ти понімаєш, що він просто так, от нєчєво дєлать, сюда би не потикався після столькіх лєт, да може то й не він був, бо ніхто ж не помтніт, але назвався тим, як його… Лозовяґой, от. ну вєрні люди й доповіли, що й до чого, і подозрітєльно воно все виходить, бо коли лінія фронта тут пройшла, був інцидєнт один, каже Міхалич, із якимсь Лозовяґой, не мєсним, то ми й заінтересовалися тепер, що може це той самий, хто про ті докумєнти знає…
— про які документи?
— ах да, ти ж не в курсє… тут дєло таке, що десь у Дубовому дуже інтересні для історії бумаги мають бути, про те, як нічні поставали, хто організовував, гроші откуда брали, оружиє, сотруднічали з ким і тому подобноє, і ми точно знаємо, що вони тут, якщо не зогнили за столько лєт, десь у лісі зариті, бо ми все отслєжували, але от хто їх хранітєль, то й понятія зеленого не маємо досі, бо навіть псевдо його було засекречене, бо ж особистий повірений ґенерала Чупринки це тобі не той… от. але те, що всі головніші документи з підготовки повстання ґенерал передав йому лічно перед тим, як фронт надійшов, так і сказав, для історії, і він їх властям не здав, теж пойнятно, бо десь були б сліди, бо все, що від тих часів збереглося, тепер або в нашому вєдомстві, або в Москвє, але сам Міхалич, який тоді тут, а потім у Москвє работав… ну ти знаєш, хто такий Міхалич і які в нього впливи… от. то він каже, що вони і зразу безрєзультатно ганялися за тими докумєнтами, та й далі стеження вели весь час, навіть у вісімдесяті шукали, чи не об’явиться хтось або проговориться, такі ребята начеку були, що аж блін, от. але ні фіґа не знайшли… да, а етот, який приїжджав недавно, що Лозовяґой

« 1 2 3 4 5 6 7 »

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери