Завантажити

безпросвітного життя,
де блекота і кульчики акацій,
потріскуючи, шурхотять об листя,
як шроти, що спинились на льоту,
не сміючи поцілити у зайця
чи в каченя, зісперте на крило,
мов на колиску, злякану од вітру.
 
якби він знав, що справжній драголюб
не при дорозі тулиться, а з лугом
веде свої пахучі перемови –
чи пив би він ту труту-м’яту-руту
такими безконечними ковтками,
немовби в тому й був його прихисток?
 
якби ж він знав, що сиплеться з акацій
уже не те насіння-голосіння,
яке шляхи витоптує цибато,
а просто мить, яку догнати легше,
аніж насправді наздогнати мить…



---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------

читати