Завантажити

Тільки двері ляснули з відлоском.
– Шо-о-о за дурний характір! Такого характіру не лиш я – світ не бачив! Гой Бо-о-о-же! – заголосила, як над покійником, аж синя з досади Гафійка, дивлячись на щасливу Ганьку. – Ну от, віддала і раденька, що дурненька… Гой Боо-о-оже, сама собі ворог, нє – гірше ворога лютого! Гой гі-і-ірше…
Але Ганька не зважала. Звільнившись від важкого кавуна, легко й весело зачеберяла додому, сяючи на всю вулицю жовтогарячою хусткою, тою, яку збиралася колись Юлі подарувати.

читати