(переклад з російської Юрія Ганошенка Олеся Барліга)

Еміль Золя прийшов з морозу,

розпашілий

у Париж;

Ввійшов, як входять лиш євреї італійські;

В кошлатих рукавах великі руки гріє;

Він біг так, так летів –

скоріше!..

Скоріше! – Він Кустодієв, Шаляпін –

понад дахами полетиш!

Він весь прекрасний, лик його жахливий, він прекрасний –

він – Париж…

Ввійшов, як входять лиш євреї італійські,

у Париж;

Ломброзо, хоч би:

«Скажіть-но,

які російські це євреї?

Якісь вони і зовсім не євреї.

Ніколи до таверн вони не ходять,

і жодної таверни в тих краях,

я не знайшов.

Вони завжди похмурі,

пісні все не танцюють-не танцюють,

і танців не співають-не співають.

Сидять по комірчинках у задусі,

качаючись вперед-назад,

й вивчають

Талмуд Великий…

Ні, ні, добродії! –

В Італії євреї не такі!

В Італії євреї найсправжніші!

Вони пісні танцюють і співають…»

Ломброзо говорив свої слова…

Еміль Золя зайшов з морозу,

розпашілий,

у Париж…

Там, на шляху його, стояла демонстрація –

якісь прокислі тьмяні живописці,

поети,

з плакатами:

«Збережемо національно гідне відстановище!

Воно – відстій!

Нехай живе відстій старого Пушкіна міста!

Відстоюймо його!”

стояла демонстрація з плакатами –

якісь пропахлі тьмяні живописці,

поети.

Еміль Золя зайшов з морозу, розпашілий, у Париж;

і випадково демонстрацію змахнув розмашисто полою -

не помітив;

І проказав величних дум слова,

які можливо розказать слова, -

Послухайте!

Тут буде ринок побудовано новий,

на зло пухкенькому сусіду, що

словами пхиче і пищить і хоче:

«В Москву..» –

з пожухлої цієї Чухломи –

«В Москву…»

 

Так ось, Москви не буде! Тут гратиме потужний ринок!

Потужний ринок встане головою вгору,

він одаліскою безглавою злетить,

велично розпадеться він на всьому на московським місці

на місці несмаку на староіталійський штиб

Будівлі сточервоного Кремля!

На старім місці тут новий постане ринок!

Вперед!..

І чоловічий буйний розум

загостропалений

в своїм фалічному законі

Звідсіль обідать будем ми

На зло пихатій тьоті Соні.

Тут буде пахнуть кофе і сирами;

І риби яшмами і бурштинами

на гробовому вході затанцюють.

І молодим життям тут загендлюють

Веселі відчайдушно торгівці.

І хай на гробовому вході

на виході на дорогому

вузенькому такому,

Заграє молоде життя.

Й Природа добродушна

Всіх буде напувати кофе.

Важкі кайдани опадуть,

темниці рухнуть.

І свобода!..

Нас пустять всіх в прямий ефір.

Бенкет для всіх відкриє двір,

як співобідників.

І навіть тьотя Соня

зустріне райдужно на виході на вході;

І браття м’ячик віддадуть…

І ось він, ринок, -

одаліска він безглава –

летить.

І ось він, ринок,

він одаліскою безглавою злетів..

Ну то й що?

Навіщо змій свій хвіст кусає?

Навіщось ринок вислизає.

Й немає слова серцю діви.

Надворі спека, пречудова спека

чудова спека в вуличках чудових,

де обплітають виноград і плющ

подвір’я Сходу…

Дивовижний ринок

велично виситься в летючій спеці –

в Москві Стамбула –

Прекрасний дивовижний ринок

Він стелиться летючий простір –

пахка пітнява сукня Роксолани,

парчева він безглава одаліска,

м’ясисто яшмами і бурштинами.

Накидка оксамит

лиса срібляста

і вітрина

безглавої красуні силует

Летить в принадних строях

в Парижі хмарному

у таємничих сутінках паризьких

на бал

Крізь газове розмите ліхтарне старовинне сяйво…

Мишко приходить.

Олександра у дворі

схилившись жирно під навісом кухні

котлети смажить.

І ось Мишко заходить.

- Мишку, чудово! Як ся маєш, друже?

Скажи мені,

жінки, які на букви,

коли беруть все гроші у мужчин –

до або після?

 

І Еміль Золя

пенсне знімає волохатими руками

і пальцями тримає,

немов метелика – ведмідь,

і над столом письмовим

заметами паперами роману

До або після?

Після або до?

- Подай-но, Олександро, кухоль мій,

бокал і дзбан дзвінкий мій вузьгорлий

російських віхол петербурзьке світло…

 

/Закінчено на початку червня 2000 р./.

читати