Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

Можно тихо задуматься,
стоя у самого края воды,
на соприкасании с песком,
возле банок, бутылок, окурков
у самого края воды
думать о всяком таком:
вчера посмотрел фильм,
топкий, вязкий, будто болото,
но красивый, будто болото.
Помню кадр: раскрытая рука
на шахматной доске.
Думать вот так, стоя на песке,
стоя на замусоренном песке,
у кромки воды.
Были еще хорошие кадры:
двое играют в нарды,
овчарка рядом кусает собственный хвост.
Думать вот так, во весь рост
у самого края воды.
Кадр: дети играют в бадминтон,
отбираю ракетку, вперед: страшная лестница,
по которой нельзя ходить.
Мне полтора года.
Были еще хорошие, много.
Вот, скажем - мне семь:
военная фуражка, принесла мама.
Правда и ложь помнятся одинаково.
Вчера посмотрел фильм, но, впрочем,
уже не о том я говорю, а о том,
что вот так, у самого края воды,
как задумаешься о всяком таком,
так мурашки
как побегут
рассыпающимся гуськом
А потом
она возвращается из киоска,
окликает, и мы идём,
спинами к воде,
идём,
изменяем форму замусоренного песка.
А следом естественным образом
перемещается водоём.

2006



Партнери