
Електронна бібліотека/Поезія
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
По желтому идти, без севера и юга,
И без порога -
Так себе, идти.
И так дышать – вне глубины, объема
И частоты.
Вот так себе дышать.
И, за угол свернув, увидеть синий,
Огромный синий столб до облаков.
И так ему ничуть не удивиться,
Что погрузиться внутрь его рукой.
На синюю ладонь смотреть спокойно.
Вперед пройти на два шага, на три
И развернуться.
Так вот посмотри
На желтое снаружи,
Живя у синего внутри.
Там волки ждут автобуса, немые
все вдаль глядят. Им бы пешком -
они стоят, стоят,
Как пригвожденные (а может, правда,
Подошвы их прибиты, как к кресту,
И так они несут
На странных пятках
Огромный круглый груз несут)
Там птичка мелкая летит
Все выше-выше
Ей зернышки клевать – она летит.
В итоге по орбите
Как будто камешек,
Безвременно кружит.
Там звук, там свет, там радости тактильные,
Зимой там запах вод, а летом - роз
А ты, ну что стоишь ты в синем
Столбе, как заново пророс?
(Стоят люди, с запрокинутыми головами,
Устремленными вверх носами –
Бессчетное количество голов)
Не можешь цвет ни взять, ни удержать,
А там, смотри, опять
Почти декабрь, и скоро рухнет снег.
(Люди стоят, с устремленными головами,
Поднятыми руками)
Ну, что стоишь, слепой, как человек,
Как птичка, невесомый. Смотришь вверх,
Где перспективу зреньем не объять.
(Люди стоят, с поднятыми руками,
синеющими зрачками,
распахнутыми глазами)
Вот так стоят: не могут не стоять.
2008
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію