Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

Где опустели словари
И старость просит
Кого-то двери отворить
Глагол «уносит»
Свое пристанище находит
Средь высокой
Унылой лексики.

Но смотрит многооко
С высот небесных
Маленькая муха.

И мир в её глазах – калейдоскоп.

Троллейбусы, маршрутки –
Прыг да скок,
И люди с оголтелыми зонтами,
Подпрыгивают, мелочью звеня.
На их груди строжайшая броня.
Но мухи проникают даже в щели
Такие, сквозь которые не видно
Людскому глазу ничего, а телу мухи
Туда проникнуть ничего не стоит.
И по броне они всё ножками стучат.
А человек хватается за сердце
Бежит направо – никуда не деться,
Бежит налево – как тут не напиться,
Взлетает вверх – как тут не умереть?

Господь всевышний, как на облаках
Унылое лексическое нечто
Им превозмочь?
Слова их покидают и уходят
На землю, где святая простота
В телах, что кровью полны и мочою,
В автобусах, трясущих языками,
В метро, подземном царствии реклам.

А сверху смотрит маленькая муха,
В ее глазах подпрыгивают люди,
Высокие и низкие, цветные
И черно-белые, и все они бегут.

Они бегут, под нос себе мурлыча,
Какие-то слова (они живые)
Они, наверно, с облаков упали
И прямо в рот кому-нибудь попали.

Скажите, где я, кто я здесь и что я
Собой являю в представленьи мухи?
А знает ли она, как нам противны
Ее жужжанье и зеленый цвет?

Волнует ли ее что-либо кроме,
Что мир в ее глазах – калейдоскоп?
Конечно, нет: калейдоскоп, полёт.

Мне хочется похожим быть на муху.

2008



Партнери