
Електронна бібліотека/Поезія
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
Это мы, стоящие лицами к самим себе спинами к собственной памяти…
это мы, замершие в неком жесте на полуслове
вздрогнувшие от внезапной тишины прямо стоящие – это мы
Каждый из нас в отдельности стоит лицом к собственному лицу
стоит в смятении
Кто это, думает каждый, неужели это я?
Кто это?
Это мы, слабые, поэтому ощетинившиеся, недолюбленные, поэтому немного злые,
занимающие не свои места, поэтому невысказанные,
бедные, поэтому жадные, разуверившиеся, поэтому парящие в воздухе без точки опоры,
отчаянно хватающиеся за поручни -
это мы
Каждый из нас в отдельности стоит лицом к собственному лицу
стоит в отчаянии
Кто это, думает каждый, неужели это я,
казался телом, а оказался взглядом, сиянием его беспросветно огромным
Кто это через мои глаза говорит,
кто это?
Это мы, наши дипломаты сумки бумаги летят в небеса странными птичьими стаями,
отпущенные ненужные плоские белые черные серые коричневые сжимающиеся в точку,
отлетающие все дальше
Это мы, замершие на полужесте, огорошенные происходящим,
смотрящие в собственные глаза , в глаза рядом стоящего
Мы, стремящиеся склеиться с другим, чтобы стоять увереннее, чтобы какая-то опора -
это мы
Это мы
каждый в отдельности – это мы
Мы, забывшие и вспомнившие,
стоящие на пороге ожидающие перемен замершие до совершения шага
Мы, набравшие воздуха но еще не сказавшие слова
Мы, стоящие на границе,
Мы, сплошной взгляд
Мы, замершие на минуту, пока трамвай простаивает из-за отсутствия тока,
прижимающие свои сумки с бумагами к животам еще плотнее,
почти страстно,
а когда трамвай трогается с места,
закрывающие глаза и слушающие его мерное постукивание
выходящие на остановках возле своих учреждений
так, будто ничего не произошло
2009
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію