Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

 

Ты - дерево, твой ствол прозрачен и чист,
Но я касаюсь рукой и ты слышишь меня.
Ты - дерево, и я как осиновый лист,
Но ты ребенок воды и земли, а я - сын огня.

 

БГ, «Дерево»

 


Если бы ты была моим деревом,
Я бы удивлялся тебе так искренне и нелепо,
Что, наверное, привлек бы внимание общественности
Своим выражением лица.
Они говорили бы: глупый, глупый,
Посмотрите в его зрачки,
Они широки, как родина и черны, как дыра.
Так я бы поливал тебя из огромного шланга
В июльские дни, когда редко бывают дожди,
Слушал бы твой шелест и уши мои
Разрастались бы до размеров слоновьих.
Я бы хлопал ими, будто большими странными зонтами
И невероятно взлетал бы от воздушной тоски.
Тоска, тоска оттого, что я же не дерево
И все, что умею – трогать твою прекрасную кору,
Говорить с твоим невообразимым шелестом,
Целовать твои листья, качающиеся на ветру.
Но мне никогда не проникнуть внутрь,
Не услышать воду, что протекает в тебе
От корней до макушки,
Не объять твои клеточки, сеточки, твой фотосинтез.
Все, что я могу – смотреть с любовью и удивляться тому,
Как в тебе протекает жизнь
И разделять ее с тобой с помощью
Моего круговорота воды в природе.
Я могу дружить с такими же камнерезами, как и я,
Говорить с ними о том, как вода точит камень,
Знать их изнутри полностью и оттого
Не трепетать перед ними и не желать сливаться в одном.
И только в поступке с тобой становиться тем,
кем не можешь случиться один,
Например, гениальным художником Гойя.
Ибо все мы дружим с подобным себе, а любим другое.

2008



Партнери