Закарпаття на ньому було представлено двома авторами, кількома школярами-переможцями обласного конкурсу «Найкращий читач України-2011» та, на жаль, жодним видавництвом.

1. Читання чи зчитування?

Три дні у Палаці мистецтв та довкола нього були, як завжди, перенасичені подіями та пройняті особливим літературним духом, таким характерним для Львова під час книжкових ярмарок. Львівський форум, без сумніву, є центральною подією в житті дитячої книжки України, оскільки саме вона є тут повноцінною господинею. Тут можна побачити не тільки відомих авторів, ілюстраторів, видавців, але й науковців, критиків, бібліотекарів.

 Як завжди, лунають різні оцінки того, що маємо на сучасному ринку української дитячої книжки. Песимісти твердять, що нині становище значно гірше, ніж кілька років тому, оптимісти – що значно краще, як 10-15 років назад. Головне, що з погляду  як одних, так і других ми перебуваємо в динаміці. В якій – покаже час. Поки що падіння ринку триває, хоча й не так стрімко. Головним фактором цього називають подальше дорожчання книжки та падіння купівельної спроможності населення. Книжка дорожчає, люди біднішають, відповідно – вони все рідше знаходять одне одного.

 На форумі було не так багато новинок, якими могли похвалитися здебільшого «Грані-Т», «Навчальна книга — Богдан» та «Видавництво Старого Лева». Загалом на конкурс дитячої книжки, який цьогоріч уперше став проводити Львівський міжнародний дитячий фестиваль було подано з півсотні книжок.

 Найінтелектуальнішою складовою форуму, без сумніву, є міжнародна науково-практична конференція, яку організовує професор Української академії друкарства Емілія Огар, невтомна дослідниця проблем дитячого книговидання. Цього разу фахівці з України, Польщі та Росії переймалися дитячим читанням та Інтернетом.

«Книжка чи мишка?» – головне питання вже сьогоднішнього дня. «Читання чи зчитування?», «Читач чи геймер?» – поглиблює вона постановку проблеми, яка охоплює чимало суміжних складників – економіку, психологію, охорону здоров’я та довкілля.  Пані Емілія зазначає, що якщо кілька років тому проблему стосунків читання на електронному та паперовому форматі  формулювали як «компроміс чи протистояння?», то тепер вже значно м’якше – «і книжка, і мишка».

В останні роки електронна книжка дедалі впевненіше завойовує наш простір і нікуди вже від неї не дітися. А ідея Міністерства освіти провести повну «рідеризацію» країни, забезпечивши кожного учня електронною книжкою, надасть цьому процесу глобального характеру. Одне слово, попереду великі зміни, які безпосередньо торкатимуться всіх учасників книговидавничого процесу – авторів, видавців, ілюстраторів, продавців. Нині важко навіть передбачити, до чого воно призведе. Хоча наразі поява електронних книжок суттєво не вплинула на ринок традиційних. Вони співіснують поки що в паралельних світах.

2. Як продати книжку

Книжку стало важче продати – скаржаться видавці. Ринок наситився. Якщо десять років тому вихід чи не кожної україномовної дитячої книжки був подією, то тепер чимало виданих книжок навіть у провідних видавництвах часто залишаються непоміченими.

Київський критик Наталя Марченко твердить, що книжки залишаються „непрочитаними” навіть фахівцями.  Рецензій украй мало і вони – принагідні. Нема системного підходу. Добра книжка може виявитися абсолютно непоміченою і не отримати жодного відгуку. Ахіллесовою п’ятою української дитячої книжки є відсутність фахової критики. Пані Наталя навіть запропонувала створити Лігу рецензентів – тих, кого професійно цікавить дитяча книжка. Принаймні маючи такий список, видавці могли би надавати їм новинки для огляду.

Адже українські видавництва вже дійшли до переконання, що найважче – не видати, а продати. Фахівці твердять, що 80% зусиль слід приділяти промоції книжки, а лише 20% – виданню. Досвід «А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ» – яскраве підтвердження цієї тези. Визнаний лідер українського книжкового дитячого ринку видає вкрай мало новинок (до Львова привезли всього одну), але кожну свою книжку роблять подією. Промоцією своїх видань успішно займаються «Грані-Т», які чимало приділяють цьому часу і зусиль. Почало рухатися в цьому напрямку і «Видавництво Старого Лев», котре услід за киянами стало організовувати зустрічі безпосередньо у школах.

Тому цікавинкою форуму є довгоочікуваний вихід книжки Володимира Читая «Історії чарівного лісу». Адже автор підійшов до справи згідно з усіма законами ринку. Його головного героя Слоника Дзвоника давно знають, хоча книжка вийшла лише  щойно. Але вже кілька років існує сайт «Вітальня Слоника Дзвоника», відвідуваності якого можуть позаздрити значно потужніші літературні Інтернет-проекти – 2-2,5 тисячі відвідувачів щодня. Перед цим вийшов компакт-диск із записами історій про Слоника Дзвоника, виготовлено його велику ляльку, яка дефілює літературними форумами, привертаючи захоплені погляди малюків.

«Треба творити літературного героя» –  каже Володимир Читай. –«Дітям байдуже, хто написав захоплюючу історію. Автор цікавить хіба що критиків і колег. А дітям цікавий герой як ключ до чогось більшого, ніж просто книжка, як двері в інший світ. Повинна з’явитися мотивація, чому потрібно купити книжку і купити саме цю».

Володимир Читай творить довготривалу промоцію одного впізнаваного героя, що для України є унікальним випадком. «Слоник Дзвоник не може відразу заробляти, – посміхається він. – Зараз він тільки ходить до школи. Дайте йому вирости». Володимир Читай хоче довести, що в Україні можливий дитячий бестселер і  книжку цілком можна продати 20-тисячним накладом. Що ж, принаймні маємо можливість прослідкувати за  цим сміливим експериментом, коли автор вкладає власні кошти у промоцію свого героя.

3. Погляд з середини

Олександра Коваль, голова ГО «Форум видавців», який проводить  Львівський міжнародний дитячий фестиваль  наголошує, що навмисно у назві масштабного дійства уникали слова «ярмарок». «Бо для видавців «ярмарок» є насамперед базаром, місцем роздрібного продажу книжок. А  наш фестиваль має значно ширше наповнення, – каже вона. – Проте якщо продажі видавців у нас були кращими, ніж на київському «Медвіні», то це для мене звучить як комплімент. Не можна дитячий форум порівнювати з нашим традиційним вересневим. Це зовсім інші вагові категорії».

Дехто нарікаючи на відвідуваність фестивалю, говорить про масове садіння картоплі в даний момент (чимало львів’ян, мовляв, подалися на село) та спустошення родинних гаманців на великодніх святах, які щойно проминули.

Але Олександра Коваль й сама добре розуміє найболючіше місце будь-якого книжкового форуму: «Ми переконалися, що на самі книжки та авторів заманити вдається не багатьох. Це слід приймати як факт. Батьки не вважають це настільки атракційним, аби навмисно йти з дитиною кудись у свої законні вихідні. Але якщо там відбуваються конкурси, лотереї, майстер-класи, то шансів, що вони таки прийдуть, більшає. Ми в постійному пошуку, як зацікавити відвідувачів».

Олександра Коваль скаржиться на відсутність стабільного фінансування. До середини березня не було навіть відомо будуть кошти чи ні. Львівський міжнародний дитячий фестиваль підтримали міська та обласна влади, фонд «Розвиток України»,  в його рамках спонсорували фестиваль дитячого читання «Книгоманія» – «Кока-кола», видавництво «Грані-Т» та торговий дім «Pocket Book».

Сама Олександра Коваль на сучасний ринок української дитячої книжки дивиться вкрай сумно. «Є 40 видавництв, які видають дитячу книжку. В анкетуванні, яке ми проводили напередодні, було названо усього 60 авторів, що пишуть для дітей. Нема різноманітності. Важко навіть порівнювати наскільки мало мають українські діти у порівнянні зі своїми польськими  чи російськими ровесниками. Нашим видавцям треба більше спілкуватися зі своїми закордонними колегами. Це дасть розширення світогляду.

Ми звикли себе заспокоювати. Не треба, мовляв, казати, що в нас все погано. Так, раніше видавалося 500 дитячих книжок на рік, а зараз – у кілька разів більше. Але цього все-одно замало, аби вважатися культурною країною. І проблема не у видавцях. Був би більший попит, то більше би й видавалося. Ясна річ, могла би підставити плече держава, закуповуючи дитячі книжки для бібліотек. Особливо – для шкільних, котрі є найближчими до кожної дитини і в які взагалі нині не поступає позакласної художньої літератури».

4. Від «Рукавички»  до Шевченка

Ще однією родзинкою форуму стало заснування нового конкурсу «Книжкове левеня». Адже відзнак для української дитячої книжки перерахуєш на пальцях однієї руки. Тому будь-яке заохочення – вкрай важливе. Отож новинки форуму були оцінені так:

ГРАН-ПРІ

«РУКАВИЧКА: УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА». Видавництво «Навчальна книга – Богдан». Творча майстерня «Аґрафка».

Номінація «Оригінально оформлене та проілюстроване видання»

Галина Вдовиченко «МИШКОВІ МИШІ».Видавництво «Грані-Т»

Номінація «Оригінальне видання для підлітків»

Ірен Роздобудько «ПРИГОДИ НА ОСТРОВІ КЛАВАРЕН». Видавництво «Грані-Т»

Номінація «Перекладне видання для підлітків»

Барбара Космовська «БУБА». Видавництво «Урбіно»

Номінація «Видання для молодших школярів»

Оксана Думанська  «СОБАЧЕ ЖИТТЯ КОТА ХИТРУНА». Видавництво «Світ Дитини»

Номінація «Видання для дошкільнят»

Наталія Чуб «ПОНІ, ЯКИЙ ХОТІВ ПОБАЧИТИ МОРЕ».Видавництво «Мікко»

Номінація «Видання перекладної прози»

Саша Чорний «ЩОДЕННИК ФОКСА МІККІ».Видавництво Старого Лева

Номінація «Видання перекладної поезії»

Єжи Герасимович «УСЯ КАСЯ З ШОКОЛАДКИ».Видавництво «Друкарські куншти»

Номінація «За відданість традиціям української дитячої літератури»

Віктор Терен «НАЙД». Видавництво «Веселка»

ОКРЕМІ ВІДЗНАКИ

За оригінальний графічний стиль візуалізацію  серії видань

Максим Паленко. СЕРІЯ «ЧИТАННЯ ДЛЯ РЕГОТАННЯ» (Видавництво Старого Лева)

Номінація «Інтерактивний медійний проект»

Володимир Читай. ІСТОРІЇ ЧАРІВНОГО ЛІСУ. (Видавництво Старого Лева)

Номінація «За дебют»

Юрій Горбачевський. ЗОРЯНА КАЗКА. Видавець. Ю. Горбачевський

Сергій Гридін. ФЕДЬКО, ПРИБУЛЕЦЬ З ІНТЕРНЕТУ. (Видавництво Старого Лева)

За серію книжок для дітей

Видавництво «НОВА ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА»

За тепло і ласку

КОХАНІЙ МАМІ. Видавничий Дім «Розумна дитина»

Цікаво, що рішення «дорослого» журі  збіглося з дитячим тільки наполовину. Перше місце переможці фестивалю «Книгоманія», які приїхали з усіх куточків України, віддали цілком дорослій книжці, яка вийшла у видавництві «Веселка». Це перевидання дослідження Михайла Чалого кінця ХІХ століття «Життя і твори Тараса Шевченка». Ось такі парадокси!

Але що зробиш, коли все наше життя зіткано з них. В тому числі – й  Львівський міжнародний дитячий фестиваль.