Re: цензії

«Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю ту саму роботу. Веду бесіди з одними й тими ж людьми. Сідаю за той же стіл у той же час і їм майже однакову їжу. Лягаю в один час в своє ліжко... Минають літа, але ніщо не міняється - ні довкілля, ні я. Бо не міняється моя душа. І це добре. Дивлюся на образи діда, батька, на своїх онуків і правнуків - і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно...» Андрій Ворон.

"Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і водночас незвичайної. Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система. Вибудована на тонкій інтуіції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному, в тому числі великою мірою і нам, медикам. Це свіжий струмінь у сучасні дієтологію, валеологію, соціальну психологію і людинознавство. Уважно і вдумливо це слід читати і перечитувати, неначе дрібними ковтками п`єш живу воду". Доктор мед. наук, академік В. Білоног.

Мирослав Дочинець. Могії літа. Благії літа. Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 122 с.

Юрій Андрухович. «Лексикон інтимних міст»

«Лексикон інтимних міст» - найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні - у широкому значенні цього слова - пригоди.

Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти - від есе й оповідань до віршів у прозі - разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім того, кожна «лексиконна» пригода є чітко вписаною не лише у просторові, а й у часові координати, що дає змогу читачеві здійснити слідом за автором 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цього атласу, цього вкрай суб´єктивного «посібника з геопоетики і космополітики» об´єктивних характеристик Києва і Львова, Москви і Варшави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам´яті автора. А також миттєві спостереження і глибші рефлексії, ліричність і смуток, іронію і сарказм - тобто усе те, завдяки чому наше спілкування зі світом набуває ознак інтимності.

Юрій Андрухович. Лексикон інтимних міст. К.: Майстер книг , 2011. - 480 с.

Мирослав Дочинець. «Вічник»

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Мирослав Дочинець. Вічник. Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 284 с.

Василь Шкляр. «Залишенець»

Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» випустило друком нову книжку Василя Шкляра.

Василь Шкляр - автор бестселерів «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», лауреат Гран-прі конкурсу «Коронація слова», літературних премій «Золоте перо», «Спіраль століть», «Золотий Бабай», 1-ї премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та інших.

У новому романі «Залишенець», над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії - повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Написана на документальній основі книга про лицарів лісу, гайдамаків Холодного Яру вражає художнім проникненням у переплетіння любові й ненависті, вірності та зради. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть...

«Вожді, як маври, зробили свою справу і відійшли на еміграцію, а повстанці, марно чекаючи їхнього сигналу до всеукраїнського рушення, воювали ще майже десятиліття... Прототипом мого головного героя став один із найзагадковіших холодноярських отаманів - Чорний Ворон. Українська літературна критика ненавидить стрімкий розвиток подій. Я не збираюся їй догоджати, але в мене і крім сюжету є достатньо засобів, щоб тримати увагу читача, чий інтерес я ставлю понад усе»

Василь Шкляр про роман «Залишенець».

Василь Шкляр. Залишенець. «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009. -384 с.

Ліна Костенко. «Записки українського самашедшего»

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.

Роман написано від імені 35-річного комп´ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.
У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він - заручник світових абсурдів - прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» - насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Ліна Костенко. Записки українського самашедшого. К.:А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. 2010, 416 с.

Люко Дашвар. «Биті є. Макар»

Трилогія «Биті Є» розпочинається першим романом «Макар» - це історія з життя одного пристосуванця, яких можна в наш час зустріти безліч.

Макар - хлопець без стійких моральних принципів, він користолюбний хамелеон за кермом службової автівки, він у клітці чужої квартири, у тягучих обіймах обридлої коханки. І ніколи Макар так гостро не відчував, що все в його в житті неначе позичене, як тоді, коли його серце виплекало щось своє - справжнє почуття до дівчини, яка ні з ким його не ділитиме. Макару доведеться обрати відповідь на актуальне питання нового покоління - «Гроші чи кохання?»

Роман «Макар» - це історія кохання з першого погляду, але за умов стрімких київських реалій сучасного життя, коли навкруги впливові народні депутати, їхні помічники, військові генерали, економічні злочини, рейдерські захоплення, тендери, великі держзамовлення. Трилогія «Биті Є», зі слів авторки Люко Дашвар, матиме продовження романами про метросексуала «Макса» та бунтаря «Гоцика», й буде розповідати про подальше життя хлопців з роману «Рай. центр».

Люко Дашвар. Биті є. Макар. Книга 1. Люко Дашвар. Харків. Клую сімейного дозвілля, 2011. - 288 с.

Ліна Костенко. «Річка Геракліта»

«Річка Геракліта» - це міні-вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко.

Цикли природи та людського буття тут зв´язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу.

Художній коментар до поезій - оригінальні роботи Сергія Якутовича, який «транслює» таємницю буття через витончені фантазійні «портрети» пір року, які постають у символічних, містичних та неореалістичних жіночих образах.

У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмислює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської художньо-філософської традиції.

У доданому до книжки аудіодиску автор озвучує свою поезію про безмежжя в людині й людину в безмежжі.

Ліна Костенко. Річка Геракліта. К.: Либідь, 2011. - 336 с.

Галина Вдовиченко. «Бора»

Сюжет нового роману Галини Вдовиченко, розгортається навколо скромної дівчини Христини Бори, яку всі називають просто - Бора.

Вона працює у видавництві, редагує книжки та пише власний роман, аж раптом отримує в подарунок особняк у Львові й ніяк не може збагнути, за які заслуги. Розплутуючи цю таємницю, Бора живе в будинку, який став притулком для людей і тварин: дівчинки-підлітка, давньої подруги, старого й дивакуватого чоловіка з перебитим носом, кота і собаки. У новій домівці герої пізнають найбільшу розкіш у світі - розкіш спілкування.

У романі «Бора» Галина Вдовиченко торкнулася актуальної нині теми - що буде з людством, якщо раптом перестане існувати Інтернет. Така психологічна фантастика, на думку авторки, демонструє, що справжнє щастя - це живе спілкування один з одним, а не переховування за бездушними моніторами, вигаданими ніками та чужими фотографіями в мережі. Редактор цього роману, лауреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк, відмітила наступне: «Спокійна світла розповідь про те, як можна будні перетворити на свята, як ступити крок до щастя, як здійснити бажання»

Галина Вдовиченко. «Бора». Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля» , 2011,- 240 с.

Ліна Костенко. «Мадонна перехресть»

До книжки увійшли нові. а також раніше не друковані поезії різних років.

Ліна Костенко. Мадонна перехресть.К.: Либідь, 2011. - 112 с.

Ірена Карпа. «Піца «Гімалаї»

Здається, Ірена Карпа встигає все -мандрувати світом, писати альбоми й виступати з гуртом QARPA, народжувати дітей, вести активну громадську діяльність і, звісно ж, тішити свого читача довгочеканою книгою. Отже, новий роман «Піцца «Гімалаї»» вийде друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» й презентувати «Піцу «Гімалаї» Ірена Карпа приїде до Львова на Форум видавців.
Роман «Піца «Гімалаї» - це історія про дівчину з дивним ім´ям Редька, що безперестанно мріє про мандри. Старша сестра скидає героїню з небес на землю: краще б на роботу влаштувалася - он хоч піцу доставляти. Тільки от у Редьки, вочевидь, у крові дзен-туризм. Одна коробка з італійським наїдком стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і тепер вже інстинкт самозбереження жене її від київської піцерії через Ляйпціґ аж до Індії. Піцу замовляли? А нове життя?

Сама Ірена Карпа про свій новий роман каже наступне: «Ця книга, певно, писалася найдовше з усіх. Як я люблю жартувати, тут нарешті можна переказати сюжет, відповідаючи на зашкарубле питання "а про що ти ото пишеш?". Ідея її виникла під час мого першого великого гімалайського походу, на межі двох Мустанґів, Нижнього і Верхнього, коли ми, намагаючись втриматися на ногах, проходили Долиною вітрів до Чорної ріки. Я наче побачила фінальну сцену фільма, який колись знімуть за цим, тоді ще не початим, романом. Нотатки до неї я збирала по всій Азії, від М´янми до Лаосу й Бутану, тому географія подій вийшла радше мітичною, ніж фактичною. І найкумедніше те, що найбільшу частину я писала за рекордно стислий термін - під час останнього гімалайського походу минулої осені, заряджаючи лептоп від сонячних батарей і збираючи довкола себе натовпи цікавих дітей і дорослих в кожному селі, де зупинялась на ніч. 150 кілометрів пішки, нелегально перейдений кордон із Тибетом, відсвяткований на льодовику юбілей і фактично готовий текст. Видно, просто мобілізував дефіцит часу - з появою дитини розумієш, що роззявлятися ніколи».

Автор передмови до нового роману Карпи справжній гуру сучасної української літератури Юрко Іздрик відмітив таке: «Піца "Гімалаї"» - книга такою мірою різнопланова, що навіть той, хто прізвище Карпа на обкладинці бачить уперше, самостійно і без зусиль сам визначить для себе «про що», «для кого» та до якого жанру належить цей роман. Когось поглине захопливе road-movie з усім арсеналом обов´язкових елементів: таємницями, пошуками скарбів, небезпечними подорожами, екзотичним пригодами etc.; хтось побачить тут чергове персональне дао, загорнуте в кілька шарів белетристичних фантиків; комусь почується звичайна родинна історія, котра передається з уст в уста, обростаючи невірогідними деталями й міфологічними обставинами. Схильні ототожнювати автора з його персонажами шукатимуть в книзі документальні підтвердження чуток, які так охоче розпускає про реальну Ірену жовта преса, а високочолі «євроаспіранти» говоритимуть про пошуки героїнею роману власного identity. Все це не дуже суттєво, бо не лише «кожна сестра отримає по кульчику», але й кожен брат - по комплекту альпіністського спорядження, так необхідного для сходження на свою персональну вершину». Варто додати, що на початку осені вийде неперевершене творіння від Юрка Іздрика під назвою «UNDERWORD» - це буде не просто нова книжка, а стильний і вишуканий мистецький альбом, у якій увійдуть добірка улюблених текстів, колажів і фото автора.

Ірена Карпа. Піца "Гімалаї". Харків, Клуб Сімейного Дозвілля, 2011.