Богдана Жолдака сміливо можна назвати найвеселішим прозаїком сучасної української літератури — блискучий оповідач, неперевершений відтворювач живої народної говірки з її дивовижною фонетикою і суржиком, за що письменника часто критикували ортодоксальні прихильники чистої літературної мови. Ще він — розкішний майстер побрехеньок: історіям Жолдака про Гітлера чи Сталіна віриш беззастережно попри цілковите розуміння їхньої абсурдності, а прочитавши фразу «Повний курс органевтики для технікумів та вищої школи», негайно берешся шукати в інтернеті, що ж це за наука така, і, звісно ж, жодних пояснень не знаходиш, бо то чистісінька вигадка. 

За словами письменниці й редакторки «Нестями» Вікторії Стах, ця проза така кінематографічна, що здається, її персонажів знаєш особисто багато-багато років і до кожного з них, попри їхню недолугість, а часто й відверту пришелепкуватість, переймаєшся симпатією. «Її повна розкутість, абсолютно вільне, автономне дихання, її максимальна незалежність від будь-яких ідеологічних і фахових рецептів стали, по-перше, відповіддю сформованої в нових історичних реаліях художницької свідомості на вічний спочин догматів соціалістичного реалізму, а по-друге – актом свідомого подразнення закостенілого уявлення про “красне письменство”, “канонізованого” і значною частиною його продуцентів, і його споживачів, - каже Вікторія Стах. -  Оцей другий чинник, на моє переконання, є домінантою творчого начала Богдана Жолдака».

Богдан Жолдак – письменник, сценарист, драматург, телеведучий. Працює на кіностудії «Рось» при АТ «Компанія «Рось», викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України й об´єднання «Кінопис».