Re: цензії

22-річна Тетяна Іваніцька отримує стипендію Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва.

Зазначимо, іменні стипендії, призначаються громадянам України віком від 14 до 35 років. Стипендії призначаються щорічно указом Президента України. Вони можуть призначатися повторно, але не більш, ніж двічі. Виплата стипендій провадиться щомісяця, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято рішення про їх призначення.

Сума стипендії зовсім невелика

Сума стипендії становить один прожитковий мінімум, встановлений державою, тобто близько 2000 гривень.

- Насправді, сума зовсім невелика, але достатня для того, аби не шукати додаткового заробітку, а займатися творчістю у вільний час, - пояснює Тетяна. - Стипендію я планую витратити лише з користю – на реалізацію декількох видавничих проектів, про які вже найближчим часом розповім на своїх сторінках у соціальних мережах.

Указ про започаткування стипендії вийшов ще в січні минулого року. І з того часу дівчина відслідковувала всі деталі.

- Заяву на здобуття стипендії можна було надсилати з середини травня по червень і, оскільки у цей період у мене тривала сесія в медичному, я ледь не пропустила сам момент подання, - розповідає студентка. - Тому відповідні документи з творчим доробком, який, на щастя, у мене був досить великим, мотивацією та рекомендацією культурних діячів, я відправила за три дні до закінчення прийому заявок.

Дівчина розповідає, що з того часу чи не щодня відслідковувала новини на сайті Міністерства культури, аж поки в липні не оприлюднили результати засідання комісії по відбору стипендіатів.

- Я була неймовірно рада, що серед одинадцяти людей у напрямку літератури, побачила і своє ім’я. Це була велика честь. Але стипендію мали виплачувати після підписання президентом відповідного указу, - пояснює Тетяна. -Тепер жартую, що ця стипендія – подарунок від Миколая, бо перша виплата відбулася якраз в двадцяті числа грудня.

Почала писати ще у початковій

- Гадаю, більшість із нас пробували в силу тих чи інших обставин писати. Моя перша проба пера була ще в початковій школі, тоді свій віршик присвятила хлопчику, який подобався, - розповідає письменниця.

У старших класах дівчина продовжувала активно писати, але ховала всі твори «у шухляду». А вже по закінченню школи вперше зачитала вірші на широкий загал. Спроба видалась вдалою і з того часу вона закрутилася у вихорі всього літературного процесу: знайшла багато однодумців у різних куточках країни, потоваришувала з письменниками та літераторами. Тетяна вже встигла взяти участь і поділитися своєю творчістю зі слухачами «Форуму видавців» у Львові, Київському книжковому арсеналі, «Урбанфесті» у Черкасах, «Ан-Т-Р-Анкті» у Херсоні та багатьох подіях, що відбувалися на у нашій області. Каже, що зараз без літератури просто не уявляє свого життя.

У 2015 році студентка видала свою першу збірку віршів «Carpe diem» (з лат. «Лови момент»).

- Згодом назбиралося достатньо непоганих текстів, аби випустити у світ друге видання, - продовжує дівчина. - І в 2017 році вийшла моя друга збірка «Паперові крила».

Хоча дівчина не вважаю це особливим досягненням, бо каже, що сьогодні кожен бажаючий може видати свої твори друком.

- Але вірші у паперовій збірці – була моя мрія, - пояснює Тетяна. - Тому, коли випала можливість її реалізувати, робила лише так, як відчувала. Бо, як казав Скрябін:«Мріяти не можна, треба пахати!»

Зараз дівчина намагається працювати над прозою. Вже має декілька задумів, які колись також мріє втілити.

Натхнення черпає з усього, що оточує

- До творчості мене надихають люди, подорожі та міста, - каже дівчина. - Світ настільки дивовижний і прекрасний, що варто лише на мить відірватися від рутини, вимкнути стрічку новин на гаджетах та озирнутися навколо, як натхнення саме ллється рікою.

Натхнення Тетяна черпає з усього: заходу сонця, улюбленої музики, мандрів у потягах, смачної кави, прогулянки з собакою, посмішок незнайомців, безсонних ночей, пісень під гітару, танців під дощем – чи не кожна мить нашого життя може стати музою. Тому її вірші про світ навколо, людей та всесвіт всередині них.

Планує працювати лікарем

Медицину дівчина любила ще з дитинства. Бо її батьки, бабуся та дідусь мають медичні спеціальності.

- Мама з татом свого часу також закінчили ТДМУ, а мене народили, коли ще були студентами і я навіть встигла пожити з ними в студентському гуртожитку, - розповідає студентка. - Потім наша сім’я переїхала в Бучач. Ще з малечку, поки батьки влаштовували кар’єру, бабуся брала мене з собою на роботу. Тому я буквально виросла в лікарні.

Приклад рідних, які вдень та вночі стоять на сторожі здоров’я та життя інших, надихнув Тетяну також обрати цей фах. Зараз дівчина навчається на шостому курсі Тернопільського державного медичного університету.

- Я можу з впевненістю сказати, що медицина – це не просто спеціальність, а поклик душі та спосіб життя, - каже дівчина. - Тому, безумовно, планую працювати лікарем.

А три роки тому Таня захопилась психіатрією. Зараз додатково займається в тематичному гуртку, пише наукові роботи, відвідує актуальні конференції, проходить різноманітні спеціалізовані курси і в майбутньому хоче реалізовувати себе саме у цьому напрямку.

На все не вистачає часу

- Коли мова йде про вільний час, я завжди бідкаюся, як же все-таки не вистачає хоча б 25-ти годин у добі, - пояснює талановита студентка. - Саме літературу вважаю своїм хобі і левову частину вільного часу присвячую саме їй.

Дівчина багато читає, організовує та відвідує культурні події, бере участь у Всеукраїнських та Міжнародних тематичних проектах, публікує свої твори у періодиці.

- Окрім цього, неймовірно люблю подорожувати, відкривати для себе різні куточки нашої країни та світу. З рідними та друзями ми помандрували чи не всіма куточками України, а за шість років відвідали 18 країн, - продовжує Тетяна.

Також дівчина займається громадською активністю.

- Мене страшенно мотивує той факт, що життя термінальне і має тенденцію закінчуватися. Це спонукає рухатися у пришвидшеному темпі, - пояснює молода письменниця. - Так хочеться протягом цієї крихти часу, яка нам дана, використати кожну мить та прожити її гідно. А ще, як писала Люко Дашвар: «Особистості не проростають під ковдрами». Тому й намагаюся втілювати в життя всі задуми, які приносять краплинку радості мені та людям навколо, вдосконалюватися, самореалізовуватися і спонукати до цього інших.

А ще дівчина колекціонує кактуси. Має п’ятдесят п’ять різних видів цих рослин з усіх куточків світу.

Інформація: TeNews