Якщо біля Куземина випустити вірш у Ворсклу, то рано чи пізно він припливе до Міських Млинів…
Якщо ж випустити вірш у річку біля Міських Млинів, то він, звісно, не попливе до Полтави (що йому там, у Полтаві робити?), а вилізе, немов водяний щур, з води і понад берегом, понад берегом, повз Яри, Яблуневе, Глинське… шурхотітиме аж до Куземина…
Якщо випустити біля Куземина у річку оповідання чи повість, то прозовий твір, так само як вірш, листочок або шматочок кори понесе течія, неспішна, серпнева… і, звісно, в Млинах рано чи пізно можна буде його побачити…
Якщо випустити повість у річку поряд з Міськими Млинами, то повість пропливе трохи вниз по Ворсклі і лишень біля мосту, нижче за течією, вилізе на сірий пісок, обтруситься мов собака, а потім автостопом через Любку, Котельву, Українку таки добереться до села Куземин.
До речі, в Куземині зазвичай у серпні мешкає Андрусяк, а в Міських Млинах – Клеменсен, і відстань між цими двома населеними пунктами кілометрів десять-п’ятнадцять...