Переможців/ць визначали у вікових категоріях 10-13 та 14-17 років, у двох номінаціях: текстові та відеорецензії. Подарунками стали поїздка до Києва, планшети (1 місця) та фотокамери миттєвого друку (2-3 місця), а також книжки від партнерів проєкту – видавництв "Ранок" та Фабула. Та чи не найголовніше – текстові роботи учасників, що посіли 1 та 2 місце, будуть надруковані на сторінках Журналу “Однокласник”. Роботи, які обере редакція БараБука, будуть надруковані на їх сайті. Переможців мали нагородити на “Книжковому Арсеналі”, але оскільки його перенесено на наступний рік, організатори вирішили подарувати дітям-критикам поїздку до Києва – по завершенню карантину. 

Перші місця посіли:
текстові рецензії: у молодшій категорії Федір Клименко (10 років) з міста Селидове, Донецької області, у старшій – Артем Микосянчик  (17 років) із села Роздольне Луганської області;
відеорецензії: Марія Печенізька-Ткачова (13 років) з Харкова та Анна Гуменюк (15 років) з Маріуполя. Повний список переможців та переможиць – за посиланням.  Ще дві роботи журі відмітили спецвідзнаками за оригінальне подання.

Серед тем, з якими працювали переможці: війна на рідній землі, смерть і підліткове самогубство, дружба та любов у соціальних мережах та у реальному житті, булінґ, знущання та соціальна нерівність. Серед авторів, яких рецензували юні критики/ні, лідирують Сергій Жадан, Сашко Дерманський, Іван Андрусяк, Мар´яна і Тарас Прохасько, Любко Дереш. 

Тетяна Стус, співорганізаторка конкурсу та членкиня журі, розповідає, що найбільше у своїх оповідях старші школяри та школярки пробують осмислити шкільний булінґ та взаємини в соцмережах. Учасники/ці пишуть про героїв, що схожі на них самих. Їхні проблеми, говорить Тетяна, такі ж: нещасливе кохання й навіть переслідування у віртуалі. 

Софія Сиса (17 років) з Краматорська, чий відгук посів 3 місце у старшій віковій категорії, розповідає: "Я вибрала досить дорослу книгу, що зачіпає тему підліткового самогубства та сталкерства в соціальних мережах – “Сіль для моря” Анастасії Нікуліної, бо розумію, що сама є у віці головної героїні та в якомусь сенсі знаходжуся у зоні ризику. Ця книга вчить тому, що треба жити реальним життям та не вірити першим випадковим знайомим в інтернеті. Краще спілкуватися та бути близькими із реальними людьми, що бажають тобі добра. А за іншим екраном монітору може бути хто завгодно і не факт, що це хороша людина".

Конкурсанти активно говорять і про війну, бо багато хто з них живе в прифронтовій зоні і відчуття війни стало невід’ємною частиною їхнього життя. Переможець конкурсу Артем Микосянчик (17 років) із села Роздольне Луганської області розповідає, що вирішив рецензувати роман Сергія Жадана “Інтернат”, оскільки осмислення воєнного часу для нього гостро актуальне й болюче: “Я живу в селі Роздольному, що в Луганській області. Лінія розмежування дуже близько. У мене в планах на цей рік – вступ на факультет філології в Києві, тож участь у конкурсі була для мене тренуванням та спробою своїх сил. Я дуже багато читаю та хочу навчитися писати цікаво про те, що дізнався із книг. Звісно, перемога надихає на подальшу працю, а попереду – ЗНО, тож читати та писати доведеться ще більше”. 

Відеоблоги виявились цікавим інструментом, бо школярі мали змогу спробувати себе у ролі акторів, режисерів та сценаристів. У роботах можна побачити кадри реальних подій на Донбасі, мультфільми з фетрових іграшок, малювання та навіть співи і реп-виступи. Євгенія Сухаревська (14 років) з міста Привілля Луганської області також рецензувала “Інтернат” Сергія Жадана, але зробила це, прочитавши реп власного авторства.

"Цього року ми отримали 237 текстових та 65 відеорецензій, – розказує Ірина Куніцина, голова БФ Сергія Жадана. – Попри активну промоційну кампанію, це трохи менше, ніж минулого року і ніж ми очікували. За відгуками вчительства та батьків це через те, що і дорослі, і школяри мусили призвичаїтись до дистанційного навчання, яке вимагає більше часу, ніж у звичайному шкільному режимі. Крім того, для багатьох юних авторів/ок важливим у написанні робіт є контакт із викладачами, обговорення вживу, можливість залишитися після уроків і поговорити. Тож ми особливо вдячні тим, хто все ж таки знайшов час і сили це зробити, і батькам та вчителям, які підтримали своїх дітей".

"Я хотів би величезну подяку висловити нашим вчителям, — говорить письменник та співорганізатор конкурсу Сергій Жадан. — Не забуваємо про те, що шкільна програма — це важливо, але мабуть найважливіше — це постать учителя, його любов до книги, літератури, здатність передати зацікавленість до книги своїм учням. Наші поїздки школами Луганської та Донецької областей в межах туру #ЧитайПиши дають фантастичну можливість познайомитися з освітянами. Ми спілкуємося кожен рік із учителями й учительками районних центрів та сіл, тими, хто працює на лінії фронту і в цих важких умовах шукає нові книги, слідкує за тим, що відбувається в освітній системі, залучає учнів до різних конкурсів. Це величезне сподвижництво. Завдяки роботі цих людей те, що ми побачили на конкурсі, — це серйозний творчий погляд та рефлексії учнів. Ми побачили справжню дитячу емоцію та роботу". 

Організатори конкурсу – Благодійний фонд Сергія Жадана, проєкт підтримки дитячого читання БараБука, ДУ “Український інститут книги” – щиро дякують за фінансову підтримку Ukraine Charity – благодійній організації з Лондона, що вже другий рік підтримує цей проєкт. Окрема подяка Денису Угрину та Роксані Літинській, які ініціювали й підтримали перший конкурс "Читай-пиши".