«Це населення, яке поділене на певні суспільні групи, прошарки. А система владна, режим поставили їх усіх в умови взаємної боротьби за якісь подачки, які ця система їм кидає: ось тут ми  підтримаємо «чорнобильців», щоб їх ненавиділи «афганці», умовно кажучи, а завтра ми покажемо якусь приманку цим «афганцям», щоб їх ненавиділи ще якісь там багатодітні сім´ї», - вважає письменник.

Водночас Андрухович каже, що нині він не відчуває, що живе у власній країні: «Починаючи з лютого 2010 року, я теж маю таке відчуття, що я вже не у своїй країні. Тобто та країна, яка була досі, вона була погана, її слід було критикувати і не залишати каменя на камені, але вона таки була своя. А з 2010-го є таке відчуття».

Письменник вважає, що однієї із проблем України є подільність держави на дві політичні нації.

«Для представників того ж таки (прости, Господи, я наче так його увесь час ображаю, я насправді дуже шаную самобутність цього регіону) Донбасу все рівно буде важливіше, вони будуть знати, що цей, хто сьогодні править, він - негідник, але він їхній негідник. І вони все рівно будуть триматися цієї постаті.  Ну, відповідно, десь там опоненти їхні регіональні також будуть підтримувати якусь свою постать, чудово знаючи і усвідомлюючи те, що насправді це знову ж таки абсолютно негативний персонаж у нашій політиці, але треба триматися, принаймні, свого. Так?
 
І от ця ось подільність, я маю припущення, що насправді проблема у тому, що ми маємо в межах одного державного утворення дві політичні нації. Якщо вони зуміють все-таки домовитися, то слава Богу! Але дуже це складно. Тому що не йдеться про якісь виключно культурно-мовні орієнтири, а йдеться про таку дрібничку, як світогляд, як візія з майбутнього, що робити з майбутнім», - зауважив Юрій Андрухович.