У майбутньому, як доводять автори цих книжок, вижити можна буде тільки гуртом, а не окремими "творчими" одиницями. При цьому нам радять контролювати свої звички, розвивати не стабільні, а креативні проекти, не забуваючи, що без знань про минуле не буває майбутнього.

"Прогрес. Десять причин з нетерпінням чекати на майбутнє", Юхан Норберг

(Х.: Фоліо, 2019)

Всупереч всім "негараздам", якими нас лякають ЗМІ, та які, безперечно, мають реальну основу (війни, біженці, міждержавні конфлікти), автор цієї книжки пропонує з цифрами в руках поглянути і на "прекрасне минуле", і на історію загалом. І досить глянути на назви розділів, щоб зрозуміти, що прогрес, на якому наполягає автор – це таки наочне явище.

Отже, "Їжа", "Санітарія", "Писемність" і "Тривалість життя" більш ніж переконливо доведуть різницю між середньовічним "вчора" і багатовимірним "сьогодні". Не кажучи вже про "Свободу" чи "Права жінок", де можна дізнатися про поступ у соціальній галузі життя. Інша річ, що користуватися усім цим після згаданого "середньовічного", а чи "соціалістичного" минулого ми навчимося тільки завтра, але це вже тема наступної розмови. Поки ж нам пропонують відчути різницю, нагадуючи, що справжній апокаліпсис ми вже не раз пережили.

"Деякі вважали це кінцем світу, – пише автор про епідемію чуми. – У 1349 році ірландський чернець записав події і завершив свій текст словами: "Я залишаю пергамент для продовження роботи на випадок, якщо хтось виживе в майбутньому, і який-небудь син Адама зможе уникнути цього мору і продовжити роботу". Після цього тексту є примітка, написана рукою переписувача: "На цьому, здається, автор помер".

"Як подолати кризу управління", Іцхак Калдерон Адізес

(Х.: Фабула, 2019)

Автор цієї книжки – один з тих, хто змінив уявлення про "зразкового керівника", заявивши, що ідеальних менеджерів і керівників взагалі не існує. Оскільки будь-яка організація, подібно до живого організму, має свій життєвий цикл, автор розповідає про те, як не опинитися в ситуації, коли вже пізно вживати заходів з уповільнення старіння. Він дає вичерпну відповідь на питання, як проводити своєчасні і терапевтичні організаційні зміни, спрямовані на підтримку омолодження системи.

Робота поза командою – це робота в вакуумі. Ми ростемо, коли працюємо з іншими, – стверджує він.

Загалом за системою Адізеса можна прорахувати код кожного керівника окремо, вивести сумарний код всієї команди, визначити стиль керівництва і налагодити більш ефективні комунікації. Ну, а з того, яка з ключових ролей не відпрацьована, можна зробити висновок про "керівні" помилки. Тож автор у своїй книзі детально пояснює, чому в одній людині, хоч би якою чудовою вона була, не можуть повною мірою поєднуватися всі управлінські ролі, і робітники й керівники можуть створити більше, лише працюючи разом.

"Хаос у Кремнієвій долині. Стартапи, що зламали систему", Антоніо Ґарсія Мартінес

(К.: Наш Формат, 2018)

Автор цієї книжки розвінчує міф про Кремнієву долину як про притулок інтелектуалів, показуючи її зовсім з іншого боку. Для нього не існує ніяких авторитетів, тож цей веселий і зухвалий авантюрист розповідає захоплюючу історію, поклавши в її основу власний досвід. Кремнієва долина, на думку Мартінеса, – це зоопарк для мавп хаосу, молодих бізнесменів-технократів, не надто обтяжених мораллю, число яких з часом буде невпинно зростати. Тим часом венчурний капітал завжди готовий забезпечити їх бананами.

Але чи зможе суспільство пережити їх підприємницьку активність і якою людською ціною? В основу книжки лягла історія запуску рекламної платформи AdGrok, яку автор створив разом з двома однодумцями. Ця платформа автоматизувала процес вибору ключових слів. Вони працювали втрьох на корпорацію Adchemy, але робота не приносила ні радості, ні доходів, і трійця вирішила звільнитися і знайти гроші на стартап.

"Економіка бунтівників", Алекса Клей, Кіра Май Філліпс

(К.: #книголав, 2018)

Обидві авторки цієї книжки – провідна експертка із субкультур та інновацій на маргінесі та спеціалістка із соціальних інновацій – продовжують розвінчувати міфи Кремнієвої долини. Виявляється, не всі грандіозні ідеї та підприємницькі винаходи родом із цієї колонії інтелектуалів. Вони приходять також із велелюдних вулиць Шеньчженя, із затоплених прибережних міст Тайланду й навіть із в´язниць Сомалі.

Ця книжка – про унікальних людей, які рухають світ, однак залишаються нікому не відомими. Це новатори-бунтівники: пірати, комп´ютерні гакери, пранкстери та колишні лідери вуличних банд. На відміну від стандартних підприємців, вони демонструють чудову винахідливість, застосовують першопрохідні оригінальні методи та втілюють незвичайні, але продуктивні практики.

Як же працюють ці невідомі мрійники? Звідки черпають свої ідеї та яким чином їх реалізовують? І як, зрештою, ми можемо використати їхній досвід та знання для розвитку сучасної економіки?

"Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі", Чарлз Дахіґґ

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018)

Автор цієї книжки – лауреат Пулітцерівської премії, а сама вона понад 60 тижнів була у списку бестселерів The New York Times, входячи до довгого списку рейтингу Financial Times Отже, як звички впливають на життя? Як, змінивши лише один шаблон поведінки, різні люди змогли досягти успіху: стати директором, придбати будинок, пробігти марафон?

Загалом в основу книжки лягли інтерв´ю із трьома сотнями науковців і директорів підприємств, дослідження, проведені в десятках компаній. Проаналізувавши все це, автор зрозумів, як кожна людина може контролювати свої звички, щоб досягти успіху. Дізнавшись, як створюються та руйнуються звички, можна на свій смак і хист перебудувати шаблони будь-якої поведінки. Також можна зрозуміти, як змусити себе не палити, менше їсти, займатися спортом, не кричати на близьких, ефективніше працювати.