- Заради справедливості почну з примітки: помістити українську сучасну прозу, а тим паче цікаву, у п´ять особистостей вкрай важко. Є у нас класики, які творили літературу незалежної України, майстри детективного жанру, малої прози, зірки так званих "жіночих романів", автори, що цілком вдало працюють з фентезі, окремим літературним явищем стали книги інтернет-блогерів… Але, щоб не ускладнювати, я розповім про різних письменників, серед яких читач обов´язково знайде когось собі до серця, навіть, якщо це виглядатиме як тест на тип темпераменту чи колір аури.

Сергій ЖАДАН, 41 рік, письменник, поет, громадський діяч. Живе у Харкові

Сергія Жадана часто називають культовим українським письменником. У чому ж полягає ця культовість? На мою думку, у довірі. Студентки філфаків, суворі українські літературні критики, парубки в адідасах з неблагополучних районів столиці, його читачі з міст і містечок ‒ всі вони вірять кожному поетичному чи прозовому рядку Жадана. Він близький і зрозумілий, щемливо-тужливий у своїх віршах, гіперреалістичний у прозі. Запещений численними вітчизняними та закордонними преміями, письменник для багатьох залишається просто "дядей Сєрьожей" ‒ людиною, яку люблять за чудове почуття гумору, поважають за дотримання власних життєвих принципів. Як громадський діяч Жадан постійно допомагає військовим морально і матеріально, збирає книги для бібліотек прифронтових міст чи необхідні речі для дитячих садочків. Як багатогранна творча особистість ‒ розриває драйвом столичні клуби зі своїми давніми друзями рок-гуртом "Собаки в космосі". Він вже давно звик до критики з боку заздрісників, як і до похвали із захватом. Тому просто випромінює спокій людини, яка знає, що треба робити у цьому житті. 

Кому читати: тим, хто не боїться правди життя, шукає філософське підґрунтя навіть у старому подертому під´їзді "хрущовки", хто прагне прозрінь та одвічних істин, літератури, через яку інколи треба продиратися, але з обов´язковою умовою, що всі зусилля отримають належну винагороду. 

Що читати: романи "Ворошиловград", "Месопотамія", збірки поезії "Життя Марії". "Тамплієри".

Євгенія КОНОНЕНКО, 57 років, письмениця, перекладачка, живе у Києві

У сучасній українській літературі панує гендерна справедливість. У тому сенсі, що проза ще від зоряних часів Оксани Забужко у нас не є виключно "чоловічою". І мені дійсно шкода, що зараз мушу обирати, про кого говорити, адже Софія Андрухович, Ольга Деркачова, Наталя Сняданко, Світлана Пиркало, Ірена Карпа теж мають бути в цій статті. Проте зараз про Євгенію Кононенко. Із середини 1990-х письменниця є незмінним постачальником якісної, чудово вибудованої з точки зору сюжету і персонажів літературу. Кононенко – це стиль мислення, в якому домінує споглядання, це інтелект і інтелігентність. Письменницю можна назвати неагресивною феміністкою, що виявляється як і в тематиці прози, так і публічних виступах на тему ролі жінки в соціумі. Якщо ж простіше, то Кононенко на власному прикладі знає, що можна виховати сина, стати успішною письменницею, не ховаючись за спину чоловіка. Пані Євгенія намагається уникати публічності, але є дуже цікавою співрозмовницею, особливо коли мова заходить про історію Києва чи її нові переклади з французької. 

Кому читати: тим, кому від книги хочеться простоти, але не банальності, мудрості і виваженості слів, детективної чи ліричної складової, погляду зі сторони на життєві ситуації, в яких теж можна знайти свою буденну красу і пристрасть. 

Що читати: роман "Імітація", збірки новел "Книгарня ШОК", "Кат"

Автор: amn.com.uaЮрій ВИННИЧУК, 64 роки, публіцист, письменник, редактор. Живе у Львові

Майстер літературного епатажу. Коли за радянської доби в країні не було сексу, Винничук у своїх оповіданнях наслідував кращі традиції Бокаччо, коли панувала загальна економія і дефіцит, письменник вдавався до подробиць, яким би позаздрив Рабле. Таким він залишається й донині, хоча безкомпромісність попередніх років поступилася художній виваженості, яка зазвичай захоплює читача формою і змістом твору, обов´язковою інтригою та грою. Суперечливий у своїх висловлюваннях як журналіст і публіцист, Винничук є тим автором, кожна книга якого стає подією літературного життя країни. І це не маркетинговий хід видавництв. Одна із беззаперечних чеснот прози Винничука – мова ‒ багата, насичена, красива, доречно прикрашена діалектизмами. Оповідачу його творів чи самим персонажам ніколи не дорікнеш у неприродності. Романи письменника – це, власне, те, що цілком підпадає під визначення художньої літератури як виду мистецтва. 

Кому читати: тим, кому кортить цікавих, непередбачуваних історії, вдалих стилізацій і напіввигаданих світів, створених так, щоб нічого зайвого, з гумором, сексом і смачними подробицями на кулінарний чи будь-який інший лад. 

Що читати: романи "Мальва Ланда", "Танґо смерті", "Аптекар".

Автор: coollib.netТетяна МАЛЯРЧУК, 33 роки, журналістка, письменниця. Живе в Австрії

Ще до своєї еміграції до Австрії Таня Малярчук перебувала в еміграції внутрішній. У своїх не таких вже й численних інтерв´ю письменниця зазначала, що не вважає за потрібне бути популярною, такими мають ставати її книжки. Доволі швидко здобувши прихильність читачів і літературних критиків, Малярчук то балувала постійністю, то зникала на кілька років. Зовсім скоро має вийти її новий роман про історичну пам´ять, боротьбу зі страхами, пошук ідентичності – теми нині гостроактуальні. Але перед цим було ще сім книг, серед яких вдалий експериментальний дебют ‒ повісті "Ендшпіль Адольфо" та "Троянда для Лізи", після якого прозу Малярчук охрестили магічним реалізмом, далі йшла "Згори вниз. Книга страхів", що трохи знизила градус концептуальності на користь пригодницької складової з усіма традиціями містичного сприйняття Карпат. Роман "Біографія випадкового чуда" зачепила важливу і дражливу тему критики суспільства, важливу, бо авторка пройшлася по чиновниках, хабарництву, заміщенню реальності за допомогою релігії. Дражливим для декого стало те, що, поїхавши з України, Малярчук, мовляв, з усією силою художнього слова написала про те, як у нас все погано. А повинна ж була любити батьківщину ще більше… Але Таня з тих авторів, які нікому нічого не винні. Безкомпромісно, але це в ній і приваблює. 

Кому читати: тим, кому кортить дізнатися, чи є на наших широтах експериментальна література, але така, де форма гармонійно поєднувалась би зі змістом, а проблеми, що порушуються, торкалися б не лише духовних аспектів, а й історичних і соціальних. 

Що читати: збірку оповідань "Звірослов", повісті "Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи", роман "Біографія випадкового чуда". 

Тарас ПРОХАСЬКО, 48 років, письменник, журналіст, за фахом ботанік. Живе Івано-Франківську

З прозою Тараса Прохаська буває складно, адже вона абсолютно не вписується в сучасний ритм життя. У творах письменника багато його власних філософських роздумів і внутрішніх переживань, тому романи і повісті Прохаська сповнені інтимності, прагнення духовної близькості, на яке читач може відгукнутися або залишитися осторонь. Його щирість обеззброює. Проте не все так просто, а часом навіть химерно. Оповідь Прохаська – це тло образів, з яких читач має сам виокремити смисли, побудувати власну картину того художнього світу, який йому не кладуть готовим у руки, а пропонують окреслити у співтворчості. І це дійсно цікаво, відчувати причетність і співучасть, занурення у текст. Мрії, кохання, самотність, час, людина як істота, що так само рівна з усіма іншими одиницями світу природи ‒ наскрізні мотиви прози Тараса Прохаська. Проте все, що можна сказати чи написати про його тексти, ‒ це лише спроба вхопити світло, яке пройде крізь тебе, продовживши свій власний шлях… 

Кому читати: тому, хто думає над сенсом буття, над власним місцем у всесвіті, шукає шляхи внутрішнього заглиблення, кому потрібен відпочинок від поспіху та суєти, альтернативний погляд на цей світ, позбавлений зайвої інформації. 

Що читати: збірку повістей "Інші дні Анни", роман "НепрОсті", дитячу книгу "Куди зникло море".

Спілкувалась Олена Опанасенко