
Re: цензії
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
- 31.01.2025|Олег СоловейЗалишатись живим
- 29.01.2025|Ігор ЗіньчукПрийняти себе, аби стати сильнішою
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Персонаж прогнозований
Він своєрідний серійний убивця, що на місці кожного злочину залишає свій символічний автограф.
Грузинський письменник Заза Бурчуладзе днями надіслав мені коротенький уривок з інтерв´ю, яке він узяв у мене чотири роки тому, наприкінці 2010-го. Це таке своєрідне нагадування про те, як я в ті часи бачив наше відносно недалеке майбутнє. В тому інтерв´ю йшлося передусім про літературу та все, що навколо неї – творчі середовища, мовну реальність, нову українську прозу. Проте не обійшлося й без політики – "епоха раннього Януковича" не залишала нам шансів якось її проігнорувати.
Одне із запитань (його й наводить нині Заза в листі) звучало так: "Если Россия продолжит сползать в новый ГУЛАГ, как это сейчас происходит, это не сулит ничего хорошего ее соседям. У вас есть прогнозы на этот счет?".
Я відповів, що "прогнозы делать уже поздно – все уже полным ходом реализуется. Я думаю, что во время нашей следующей революции (а я уверен, что у нас неизбежна еще одна революция) вооруженные силы России будут задействованы на украинской территории по полной программе, скорее всего, по просьбе украинского правительства. Русские солдаты и украинские менты будут физически разгонять наших повстанцев. Чем все закончится – не знаю, но совершенно четко вижу саму ситуацию противостояния. Чтобы стать по-настоящему восточноевропейской страной, нам, наверное, необходимо пройти через это".
"Словно вчера это было!" – дивується Заза у своєму нинішньому листі.
Щиро кажучи, я про те інтерв´ю встиг уже й забути. Перечитуючи тепер ту відповідь, я намагаюся відчути, чого в ній більше – реалістичної оцінки єдино або, скажімо, дуже можливого сценарію чи розперезаної письменницької фантазії.
Збулося, думається мені. Звичайно, не на всі сто. Наприклад, те, що "російські солдати й українські мєнти" спільними зусиллями розганятимуть "наших повстанців" реалізувалося не цілком. Але якби 22 лютого Янукович та присні, передусім тодішні силовики, не повтікали б, а продовжували чіплятися за владу й командувати? Зрештою, всі ті "беркути" та інші "спецназівці", що протягом кількох наступних діб повиринали в Криму, моментально отримуючи російські паспорти, звання і шеврони, – чим не пунктир для втілення саме того сценарію?
Своєю панічною втечею Янукович та бонзи його режиму дещо сплутали чистоту й однозначність сюжетної лінії. Тому тривалого збройного повстання в Україні не трапилося. Трапилося дещо інше, чого передбачити в такій виразній формі мені не вдалося – російсько-українська війна. Тобто російські військові вторглися на нашу територію не на запрошення януковичівського уряду – рятувати "законно обрану владу" та "наводити правопорядок" у "дружній державі". Ні, вони вторглись як справжні агресори. Без оголошення війни, зате з чимось на зразок непрямого її оголошення. Пам´ятаєте той начебто закон про згоду на використання російських збройних сил за кордоном і – як воно там звучало? – перш усього "на Украине"?
Чому я так ясно бачив цю перспективу вже наприкінці 2010 року? Та, звісно, не тому, що так мені її провістили небесні тіла або наворожила кавова гуща. Просто в усій цій історії, в усій нашій теперішній трагедії є один дуже вирішальний чинник – особа російського президента.
Путін передбачуваний. Але з цим усе не так просто. І ми в Україні, і весь світ цьогоріч зазнали шоку саме від його непередбачуваності. "Ні, ну аж так далеко він не зайде!" – звучало і досі звучить наївним та безвідповідальним рефреном у багатьох прогнозах. Путін передбачуваний у тому, що хоче діяти максимально непередбачувано. Якщо б я змальовував його як літературного персонажа, то це був би передусім феноменальний і досконалий нечестивець із амбіціями великого гравця. Він своєрідний серійний убивця, що на місці кожного злочину залишає свій символічний автограф. Наприклад, він любить гру подій з датами. Він мислить себе Деміургом і хоче, щоб його демонізували.
Політковську йому вбивають на його день народження. Агресію проти Грузії він розпочинає в день відкриття Олімпійських ігор. "Український уряд" він змушує оголосити про відмову від євроінтеграції на річницю Майдану. (До речі, не за горами чергова така річниця). Широкомасштабне вторгнення регулярного війська в Україну велить готувати на наш День Незалежності. Це лише кілька прикладів.
Для того, щоб йому протистояти, слід навчитися думати, як він. Це елементарно, Ватсоне. У віялі можливих його ходів слід вибирати той, який сам він вважає найнепередбачуванішим. І при цьому слід думати, як він, швидше за нього самого – щоб устигнути зустріти кожен його наступний хід у всеозброєнні.
У нашому сьогоднішньому випадку слово "всеозброєння" слід розуміти передусім дослівно: якомога більше зброї.
Головне пам´ятати про таке: він ніколи не відмовиться від поставлених цілей. Про це забудьте. Він може лише відкладати й вичікувати. Його неможливо задобрити чи вгомонити. Тільки перемогти.
Коментарі
Останні події
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
- 11.03.2025|11:19Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
- 11.03.2025|11:02“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
- 10.03.2025|16:33Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
- 07.03.2025|16:12Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
- 05.03.2025|09:51Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
- 02.03.2025|11:31Я стану перед Богом в безмежній самоті…
- 01.03.2025|11:48У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»