
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Погоня за Муракамі
Новий роман відомого японця «1Q84» дарма порівнюють із «1984» Джорджа Орвелла.
За обережною видавничою звичкою новий роман «1Q84» Харукі Муракамі порівнюють або з його попереднім успішним твором «Кафка на пляжі», або з майже однойменною антиутопією Джорджа Орвелла. І, слід зауважити, цілком даремно. Видана сім років тому, попередня книжка Муракамі стала бестселером лише через рік після отримання видавництвом авторського рукопису. Натомість стартовий наклад найновішого роману «1Q84» був розкуплений у Японії протягом дня, а за тиждень потому додруковано ще 960 тис. копій. Себто все це зазвичай свідчить на користь видавничого піару довкола нової книжки Муракамі, але щодо її літературних переваг над попередніми виданнями цього автора кшталту «Кафки на пляжі» говорити, мабуть, зарано.
Скажімо, цілком даремно новий роман Муракамі вважають прямою алюзією на «1984» Джорджа Орвелла. По–перше, «Великий Брат» із антиутопії американського класика, який символізував тоталітаризм, аж ніяк не перегукується із містичними «карликами» Муракамі, які, за сюжетом «1Q84», тчуть з утробних людських страхів «повітряну личинку» майбутньої суспільної «нірвани». Чи пак «комфортабельного заціпеніння» в дусі злободенних містерій гурту «Пінк Флойд», до якого закликають адепти новітніх релігійних культів.
По–друге, писався розглядуваний тут роман близько семи років, перекладають з японської будь–який твір не менше року, а читається «1Q84», як запевняють, зокрема, його російські видавці, на одному подихові. Вірити цьому не варто з багатьох причин. І не лише тому, що на момент виходу нового роману Муракамі, право на який першим отримало харківське «Фоліо», існував лише український переклад (виконаний мало не за півроку), а російського з англійським ще не було. При цьому на стилістичні незграбності з лексичними неточностями на кшталт «Аомаме приготувала гарячої кави й силоміць налила в живіт кілька чашок», «скінчивши їду Тенґо попрощався з Фукаері» і «Комацу взяв у рот сигарету й запалив її сірниками кав’ярні» зважати не будемо, бо наразі важить комерційна першість (перекладу), а не перекладацька вправність.
Так само не слід забувати, що перед нами твір, що походить із традиційної японської культури, чий автор, нехай навіть «зіпсутий» ерзац–продуктами європейського ринку ідей на кшталт джазу (у романах «Погоня за вівцею» і «Танцюй, танцюй, танцюй») чи рок–н–ролу (у «Кафці на пляжі») все одно сповідує більш–менш медитативний стиль оповіді, недарма отримавши свого часу престижну премію Акутагави. Навіть спільному за прізвищем, але відмінному за стилем письменнику–радикалу Рю Муракамі, який спеціалізується на сучасному японському треш–чтиві, не завжди вдається збочити з «національного» шляху уповільнено–традиційної манери викладу. Тому не дивно, що безперечно стильне чтиво Харукі Муракамі не набуло у нас такої модної ваги, як писання його жанрових попередників за часу популяризації в СРСР творів Кендзабуро Ое чи Кобо Абе.
З уваги на всі попередні порівняння, варто зазначити, що так само, як і в «Кафці на пляжі», структура роману «1Q84» складається з двох окремих історій, які, звичайно ж, наприкінці оповіді переплітаються. Ну а протягом тривалого романного часу ці не вельми напружені історії розвиваються у двох паралельних реальностях. Так, в одній з історій роману Муракамі люди, живучи в Токіо 1984 року, не дивуються містичній буденщині, що триває на їхніх очах у таємних релігійних осередках, а персонажі другої, існуючи у тому самому Токіо, але «незрозуміло якого» (1Q84) року, мирно гріються під одразу двома Місяцями в нічному небі своїх «паралельних» фантазій. Зрозуміло, що колись обидві версії однієї фабули, звичайно ж, зійдуться, а їхні «реальні» герої на кшталт учителя математики і літературного аматора Тенґо співпадуть із «потойбічними» персонажами типу інструкторки фітнес–клубу і заодно кілерші Аомаме.
Тож сюжет нового твору Муракамі не надто оригінальний. Поза всяким сумнівом, основна тема «1Q84» вкрай актуальна для сучасного японського суспільства, в якому поява «нових релігій» на зразок сумнозвісної «Аум Сінрікьо», досі залишається на порядку денному, але модних сюжетних інновацій, крім «роздвоєння» романної дії, у цьому творі ми навряд чи знайдемо. Проте нова книжка Муракамі страшніша за його «Кафку на пляжі» і динамічніша за «Хроніку заводного птаха». Як не крути, а кримінальна драма, нехай навіть упакована в обгортку психологічного роману. Справді у цьому повільному, навіть як на детектив, і часом нуднуватому чтиві чимало відвертого сексу, вбивств і зовсім уже брудної політики. А не впадає усе це в око аж так рішуче саме тому, що майстерно сервіровано за згаданим вище рецептом традиційно–медитативного чтива. Скажімо, якщо виходить на секс–лови героїня твору, то будьте певні, що вам докладно викладуть теорію загнуздання клієнтів із підпилих офіс–менеджерів. А коли вже за переробку чужого конкурсного твору береться герой–аматор, то вставних новел із цитуванням «Хейке–моноґатарі» і «Острова Сахалін» А.Чехова та детальних інструкцій з написання постмодерністського «тексту в тексті» нам не уникнути. Причому такого, що Джордж Орвелл відпочиває.
Ігор Бондар-Терещенко
Додаткові матеріали
- Роман Муракамі став у Японії бестселером року
- Тираж нової книжки Муракамі за 40 днів досяг 2 млн. екземплярів
- Харукі Муракамі: світові загрожує релігійне сектантство і фундаменталізм
- Харукі Муракамі отримав ізраїльську нагороду
- Довгоочікувана книга Харукі Муракамі була розпродана до того, як потрапила на полиці книгарень
- Харукі Муракамі. «Хроніка Заводного Птаха»
- Харукі Муракамі. «1Q84»
- «1Q84»: Муракамі б’є на сполох
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем