Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2025», створеного за підтримки Фундації ЗМІН у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал».

Розкажи мені казку про війну 

Григорій Фалькович / іл. Анна Птаха. Розкажи мені казку про війну. — Тернопіль: Видавництво Богдан, 2025 р. — 48 с. 

6+ 

На українських вулицях діти знову граються у війну, як у радянські часи: діляться на групи, ціляться з пластикових автоматів і вимагають у перехожих, як пароль, відповіді на слова «Слава Україні!» 

Діти граються в снайперів і льотчиків, медиків і рятувальників. У їхньому дитячому світі, навіть попри війну існують дива, добро перемагає, а сам всесвіт лагідний до них. Десь такий дитячий світогляд і відтворює у своїй позірно простій, але завжди філософсько-бездонній поезії для дітей Григорій Фалькович.  

Там, на війні, коли немає бою,

Знов оживають лісові стежки,

Спілкуються комашки між собою,

Нових пісень розучують пташки.

Там, на війні, коли мовчать гармати

Й десь у гурті обідає солдат —

Нарешті зможе рудохвоста мати

Своїх погодувати лисенят.

…

Якщо на світі існують добрі казки про війну, то їх пише Григорій Фалькович. І дрібка цієї доброти з його дитячої поезії неодмінно залишається із читачем, мов жучок-світлячок з його вірша, що ніколи не здає своїх позицій.

Чотири таємні історії та одна дуже-дуже таємна 

Саша Войцехівська / іл. Поліна Повшедна. Чотири таємні історії та одна дуже-дуже таємна. — Київ: Муркіт, 2025. 

7+ 

Втратити щось улюблене і прийняти нове — ще той виклик. Тому маленька Саша всіляко бунтує, коли її родина переселяється в нову квартиру. Маленькі дотепні диверсії та більші драми на самоті — з ними читач пірнає в Сашин світ з головою. І тут починається найцікавіше.  

Виявляється, Сашина нова кімната й собі не в захваті від нової мешканки та теж має що сказати. До чого ж призведе цей фантастичний, незбагненний діалог? До безповоротного конфлікту? А може, саме із цих таємних та дуже-дуже таємних історій зародиться щось нове, трохи тривожне, але точно-преточно чудове? 

Письменниця Саша Войцехівська ввірвалася в українську дитячу літературу кілька років тому і простує нею семимильними кроками, відточуючи стилістику та щоразу вражаючи дедалі глибшими сюжетами. Її нова книжка варта уваги дітей і дорослих та подарує декілька напрочуд натхненних і добрих митей.

Незабута казка 

Оксана Лущевська / іл. Оксана Кирильчук. Незабута казка. — Київ: Zалізний тато, 2025. — 40 с. 

9+ 

У казках на поміч героям приходять чарівні помічники — дідусі з магічними клубочками, золоті птахи та навіть залізні вовки. В одній зі своїх книжок, повісті «Залізний вовк», письменниця Оксана Лущевська обіграла відому казку, буквалізувавши цього персонажа в дусі стимпанку. А тепер маємо протилежний прийом: описуючи розкуркулення і колективізацію очима дітей, авторка вводить в історичні координати цілком казкового вовка. Він візьме хлопчика Мишка на спину, щоб показати йому правду про долі людей в умовах тоталітарного режиму, але водночас — щоб подарувати надію, сенс життя та віру в майбутнє.

Ми досі критично мало переосмислюємо історичні катаклізми XX століття в книжках для дітей. Видання, які роблять це без надривного пафосу та не травматично, з урахуванням віку читачів, можна перелічити на пальцях. «Незабута казка» використовує знайомі й комфортні для дітей казкові сценарії, щоб кількома вправними розчерками створити обриси історичних подій кінця 1920-х і посприяти, щоб історична пам’ять передавалася з покоління до покоління і нічого не було забуто.

Булькало. Нові пригоди в маленькій країні над річкою 

9+

Які імена ви згадаєте на думку про якісну дитячу літературу нордичних країн? Астрід Ліндґрен? Туве Янссон? Ульф Старк? Авжеж!

Але цей обрій набагато ширший, і серед сучасних його зірок Руне Белсвік — одна з найяскравіших. Кільки років тому письменник відвідав «Книжковий Арсенал» у Києві, презентуючи першу книжку про свого персонажа Булькала — милого, доброго, наївного і затишного мешканця північного лісу. Нині ми дочекалися продовження історії. «Булькало. Нові пригоди в маленькій країні над річкою» — дитяча книжка, що буквально була знищена під час обстрілів Харкова, але отримала нове життя, щоб нести тепло в українські сім’ї.  

У цій книжці хтось усвідомить, що він самотній і потребує друзів, хтось — що вже виріс, але й не те щоб зовсім, і більшість, що дружба — велика цінність, без якої в цьому світі було б зовсім кепсько.  

Чи не найбільша родзинка книжок про Булькала — мирний, спокійний ритм; прості слова, з якими стає так само просто; теплі, сердечні сюжети, після яких хочеться й самому «негайно» стати трішки добрішим. Ця тепла медитативність огортає, як найкомфортніший шалик, заспокоює, як найдосвідченіший терапевт, і створює таку гармонію, що світ знову здається добрим і затишним. 

Усе буде добре, завжди 

Катлен Верекен / Пер. з нідерл. Ірина Коваль. Усе буде добре, завжди. — Львів: ВСЛ, 2025 — 120 с. 

10+ 

Як побачити й описати війну очима дитини? Як вселенський жах чи кінець світу?  

Що як нічого особливого не потрібно? Можливо, війна сприймається як дещо буденне, що приходить крок за кроком, аж поки ти не звикнеш до неї й не приймеш як нову реальність? Спочатку тривожні розмови дорослих. Потім з’являються перші біженці, затим моторошні заграви, а їжі стає обмаль. А тоді колони військових проходять містом, а твоя родина кидає свій дім, щоб урятуватися.  Аліса живе в дружній великій родині в місці, де невдовзі вперше в історії застосують хімічну зброю. Вимушені стати біженцями, її рідні на якийсь час губляться та поневіряються, але не гублять одне одного в думках ні на мить. У кошмарі нової реальності саме цей невидимий зв’язок і безумовна любов стають для Алісиної родини ниткою Аріадни, що виводить їх на світло.  

«Усе буде добре, завжди» — книжка, яка чесно й неупереджено говорить з дітьми про досвід Першої світової (як і будь-якої іншої) війни, не обіцяючи, що все буде добре, але показуючи, заради чого у це слід беззастережно вірити.

Валя Вздульська