
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Протитанкове
Це все вже ніби й втрачає сенс – із кожною наступною новиною про чергову захоплену на Сході будівлю і встановлення ненависного ворожого триколору над нею.
Це все вже ніби й втрачає сенс – із кожною наступною новиною про чергову захоплену на Сході будівлю і встановлення ненависного ворожого триколору над нею.
Проте все одно хочеться дякувати, бо є кому. Наприклад, Кірі Муратовій або Лії Ахеджаковій. Складати вголос належну шану їхній мужності та мудрості. За те, що не мовчать, за те, що кажуть.
Хоча ні – вдячність не втрачає й ніколи не втратить сенсу. Я щасливий, що не помилявся. Що мені завжди подобалися фільми пані Муратової, а пані Лія навіть у радянські безпросвітні часи завжди викликала моє захоплення своїми бездоганно переконливими акторськими роботами.
А ще хочеться дякувати Алексєю Кортнєву та "Несчастному случаю", на концерти якого я кілька разів ходив у свої московські часи до Театру МГУ – і, як тепер розумію, цілком недаремно. Від їхньої пісні "Аркадій" у мене досі мурашки по спині та клубок у горлі. "Я офигеваю, мама", – повторює Алексєй рефреном у недавній пісні про навіщось розв´язану "братню війну". Всі ми офігіваємо, якщо чесно.
Поважати Україну, її суверенний вибір закликають і деякі інші відомі росіяни, і всім їм хочеться подякувати: Андреєві Макаревичу (я, щиро кажучи, від нього вже не чекав – тим більший респект) або Константинові Ремчукову.
Зрештою, йдеться ж не тільки про відомих росіян. Бо "невідомі" ж так само цінні. Серед них студент Іван з Воронежа, який прийшов на мою лекцію в Берліні з демонстративно пов´язаною синьо-жовтою стрічкою. За яку тепер і в Берліні можуть побити: російського духу в німецькій столиці нині все більшає.
Так от. Я з болем та щемом спостерігаю за ними, за цими відважними росіянами, які не бояться нас підтримувати, й дякую їм за кожне добре слово на наш захист. Мені тут-таки хочеться захищати їх – їх же зацькують, закошмарять. Їх же так мало. Погоджуюся, в цьому є щось абсолютно підліткове, дитяче – дякувати закожен сміливий душевний порух, дякувати за прояв людського в людині. Дякувати за виконання елементарних душевних обов´язків.
Дякувати улюбленим колумністам – Льву Семеновичу Рубінштейнові, наприклад, – за блискуче сформульовані думки й геніальні колонки. Або, звичайно ж, Валерії Іллівні Новодворській – і всі ми знаємо за що.
Для всього іншого світу Україна тепер – як маленька сирота, вагітна нерозгаданим майбутнім. Вона потребує, щоб її в жодному разі не кинули. Бо лише так вона виживе – якщо її підтримають. Тому я й далі не втомлюватимусь усім дякувати. Мешканцям міста Ляйпциґа, що прикрасили синьо-жовтим банером леґендарну Ніколаікірхе в самому серці історичного міста. Ребецці Гармс, яка віддає всі свої сили, терпіння й розум нашому спільному майбутньому. Славоєві Жижеку, який знайшов саму суть – сьогодні вже не запитуймо, чи Україна гідна стати частиною Євросоюзу, а запитуймо, чи Євросоюз гідний України.
А ще – дякувати Пітерові Ґебріелу, Торі Амос та Маркові Ріботу. Який, до речі, на запитання, чи не боїться він концертувати в Україні, відповів, що навпаки – треба їздити й підтримувати цих мужніх людей.
Арнольдові Шварценеґґеру, Джорджеві Клуні.
Спасибі, пані й панове, брати і сестри, спасибі. Ваші щиросерді слова і вчинки дуже важливі тепер. Приїжджайте до нас, не бійтеся. Бо нам тепер чи не найважливіше, щоб нас любили й не боялись. Бо якщо на те пішло – ми сьогодні сильно травмована і виснажена країна, яка хоче жити у злагоді й мирі. Нам просто треба дати спокій, не роз´ятрювати до мозку кісток, не знімати останню сорочку.
Але, може, тепер це вже й втратило сенс – дякувати всім, хто співчуває й підтримує? Росія суне на нас, як танк, і радіти тому, що хтось може вважати це злочином – все одно що покласти під танкові гусениці найніжніші весняні квіти. Це надто хистка інсталяція. А слова підтримки, навіть найзворушливіші, -- не найпевніший захист проти танку. Бо що б, здавалося, слова? Слова, слова, слова. Танк від них не зупиниться, він просто валить, чавлячи все на своєму шляху. Як його зупинити?
На це є тільки один спосіб – не боятися бою й чинити опір. Як отой кримський підліток, що не побоявся відстоювати своє право розмовляти на людях рідною мовою. Малий, з тебе виросте справжній чоловік. Зрештою, ти вже ним став, ти не боїшся.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем