Re: цензії

29.04.2026|Буквоїд
Після смерті. Як у повісті «Повернення» Максим Бутченко поєднав Маріуполь, чужі тіла і впертий пошук родини
28.04.2026|Аркадій Гендлер, Ужгород
Для поціновувачів полікультурного минулого України
27.04.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Світлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка
«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
Магія дитинства, або Початок великої дороги
23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУ
Римована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
23.04.2026|Ігор Зіньчук
Пізнати глибше, щоб відновити цілісність
16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Дух щемливого чекання
16.04.2026|Олексій Стельмах
Майбутнє приходить зненацька
15.04.2026|Михайло Жайворон
«Земля гніву» Михайла Сидоржевського

Літературний дайджест

20.11.2012|10:27|ЖЖ Акуніна

Борис Акунин. Борис Стругацкий

Мне кажется, Борис Натанович на склоне лет стал грустным человеком, который совсем не верил в светлое будущее, однако не считал, что это освобождает его от необходимости участвовать в заведомо обреченном деле – сеять разумное, доброе, вечное, хоть из семян ни черта и не вырастет.

Такое, во всяком случае, у меня сложилось впечатление  по нескольким нашим телефонным разговорам и обмену письмами. Вживую я его никогда не видел. 
Помню, как я попросил Бориса Стругацкого – чуть ли не первого -  подписать письмо деятелей культуры в защиту Светланы Бахминой. Он сказал: «Ничего из этого не выйдет. Это  государство челюстей не разжимает. Но подпишу, конечно, как не подписать?» И переспросил: «Сколько-сколько вы рассчитываете собрать в интернете подписей? Двадцать тысяч? Никогда и ни за что. Уж поверьте мне, я прожил здесь всю жизнь. Здесь всем на всё наплевать». А потом,  когда собралось сто тысяч подписей, удивлялся и радовался. 
Такая же история произошла, когда затевалась переписка  писателей с Михаилом Ходорковским. Глубокий скепсис – и никаких сомнений, участвовать или нет. 
Я, как все в моем поколении, вырос на книжках Стругацких. Плюс к тому еще и учился мастерству на японских переводах Аркадия Натановича – он был лучшим в цехе.

Когда умирает кто-то из своих – из тех, кто занимал важное место в моей жизни, у меня кроме естественной горечи все время возникает еще какое-то глубоко спрятанное чувство, которое я все не мог себе растолковать. А сейчас вдруг понял. 
Моих людей  там становится всё больше.



Вечной памяти не бывает, но бывает память долгая и добрая. Это как раз про Бориса Натановича.



Додаткові матеріали

Умер писатель-фантаст, классик литературы Борис Стругацкий
Борис Стругацкий: Жителям этого мира до такой степени наплевать друг на друга, что знаменитый слоган «Каждому — свое» превращается в образ жизни
Online-интервью с Борисом Стругацким
Борис Стругацкий рассказал, почему больше не хочет писать книги
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

30.04.2026|09:22
Оголошено переможців Всеукраїнського конкурсу «Стежками Каменяра» – 2026
29.04.2026|10:20
До Луцька завітає автор книжок-бестселерів Володимир Станчишин
28.04.2026|10:53
«Вавилон. Точка перетину»: в Києві відкриється фотовиставка акторів та військових Антона Прасоленка і Ярослава Савченка
28.04.2026|10:46
1-3 травня у Львові відбудеться ювілейний Ukrainian Wine Festival
28.04.2026|10:43
У Львові відбудеться благодійний вечір Артура Дроня
23.04.2026|09:27
Французький джаз в «Книгарня «Є»
22.04.2026|09:51
Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
22.04.2026|07:08
«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
17.04.2026|09:16
Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
15.04.2026|18:40
Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»


Партнери