Спочатку, я думав проігнорувати: хіба мало пишуть соромітності й нецензурщини на різних форума, що «не адмініструються московитами», але якось інтуїтивно спрацювало дослідницьке начало, і я вирішив перевірити ще раз базовий російський міф про «арапа Петра First´а».  Подивився і зрозумів: батюшки, нас усіх вже понад 200 років водять за ніс! Мойсей з його рогами і сорока роками міфічного виведення євреїв з віртуального єгипетського полону - відпочиває, нервово курячи «козячу ніжку» з опіумом творців російського міфу!  Цей російський міф короткий, як рядок в енциклопедії: «ПУШКІН Ол-др Серг. (1799 - 1837), рос,. поет, родоначальник нової рос. літ-ри, творець сучас. рос. літ. мови». І нічого, що прадідом великого російського поета (без лапок!) є «арап Петра І». Все одно, за логікою московитів, він - російський, хоча і в, деякому роді, «арап»...  Але, чи «арап» він насправді, ось у чому питання?! Погляньмо на родовід дуже шанованого мною «російського» поета і письменника Олександра Сергійовича Пушкіна.  Отже, материнська лінія предків О. С. Пушкіна  Прадід поета, Абрам Петрович Ганнібал (1696-1781), хрещений абіссінський єврей, який «зійшов за арапа» у царственого любителя екзотики Петра. Давайте поміркуємо вголос: «Чи багато ви знаєте, шановні читачі, «чистих етнічних негрів» на ім´я «Абрам ? Подумаємо так і зійдемося у справедливості твердження, що Абрам - дуже поширене ім´я у євреїв, у тому числі абіссінських євреїв, які проживають в Африці.  «Петровичем» він став «по приколу», внаслідок хрещення, під час якого його хрещеним батьком став московський самодержець і самодур, який не визнавав ні Христа, ні його церкву. А з «Ганнібалом» вийшло ще крутіше. Поки був живий Петро First, нашого мудрого абіссінця звали просто і по-російськи вишукано: «Абрам Петров», але коли його патрон помер, носити прізвище царя стало небезпечно.  Тому «м´яка, боягузлива але запальна абіссінська натура» Абрама Петрова (див.: А. Анненков, «Пушкін в Олександрівську епоху», стор. 5) зрозуміла, що з метою безпеки йому краще назватися «Ганнібалом», яким його жартома величав Петро І під час грандіозних пиятик у Німецькій слободі.

Прабаба поета, Христина-Регіна фон Шеберг (... -170?), друга дружина абіссінського єврея Абрама, мала шведсько-німецьке походження й народила йому п´ятьох синів: Івана, Петра, Ісаака, Якова та Йосифа. Як бачимо, з п´яти імен - троє синів «чомусь» мають єврейські імена.

Дід поета, молодший син цієї екзотичної «російської пари» Йосиф Абрамович Ганнібал (1744-1807), до речі, не соромився своїх єврейських коренів і підписував свою кореспонденцію як Йосиф Ганнібал. Це потім, коли євреєм стане бути не модно, творці російського міфу сором´язливо стануть іменувати його Осипом. Але він себе таким ніколи не вважав. Він мав двох дружин і при живій дружині, Марії Олексіївні Пушкіній, позначившись вдівцем, обвінчався з вдовою капітана У. Є. Толстой. Це двоєженство скінчилося кримінальним процесом, причому Йосиф Ганнібал був розлучений з другою дружиною і засланий - спочатку на службу в Середземне море, а потім у його село Михайлівське.

Бабця поета, Марія Олексіївна Ганнібал (1745-1819), дочка тамбовського воєводи Олексія Федоровича Пушкіна й (увага!) - Сарри Юріївни Ржевської (див.: Є. П. Янькова, «Розповіді бабусі», 1885 р.). Якщо хтось вкаже мені «етнічно чисту» російську родину, де доньці дають єврейське ім´я Сарра, нехай кинуть камінь у її чоловіка Йосифа Абрамовича Ганнібала і всіх, хто не знає, що у євреїв етнічна лінія спорідненості виводиться по матері.

Мати поета, Надія Йосипівна Пушкіна (1775-1836), дочка Йосифа Абрамовича Ганнібала і Марії Олексіївни Пушкіної, мати якої звалася єврейським ім´ям Сарра. Як стверджує А. Кирпічніков («Пушкін» / / Словник Брокгауза і Єфрона, 1890-1907): «Чоловіка свого Надія Йосипівна настільки взяла в руки, що він до старості курив таємно від неї; до дітей і прислуги бувала непомірно сувора і володіла здатністю «дутися» на тих, хто порушив її незадоволення, цілими місяцями і більше (так, з сином Олександром вона не розмовляла майже цілий рік). Господарством вона займалася так само мало, як і чоловік, і подібно до нього пристрасно любила розваги».

Отже, за давньою єврейською традицією, мати О. С. Пушкіна, безумовно, вважається єврейкою (1/2), трохи німкенею (1/4) і трохи росіянкою (1/4). Втім, якщо подивитися на її портрет, ніяких сумнівів у домінуванні єврейських рис у її фенотипі не залишиться ні в кого.

Тепер звернемося до батьківській лінії предків А.С. Пушкіна.

Прадід поета, Олександр Петрович Пушкін (1686-1725) був одружений з меншою дочкою графа Головіна, першого Андріївського кавалера. Як писав сам О. Пушкін, його прадід «помер дуже молодим, у припадку божевілля зарізав свою дружину, яка перебувала в пологах».

Прабаба поета, Євдокія Іванівна Головіна (... -1725) була по-звірячому вбита під час других пологів власним чоловіком, з яким, як написали б псевдо-романтики, вони жили недовго й нещасливо, і померли в один день.

Дід поета, Лев Олександрович Пушкін (1723-1790) єдиний син своїх нещасних батьків, про якого поет писав наступне: «Дід мій був людиною палкою і жорстокою. Перша дружина його [Марія Матвіївна] Воєйкова, померла на соломі, ув’язнена ним у домашню в´язницю за уявний чи справжній її зв´язок з французом, колишнім учителем його синів, і якого він дуже феодально повісив на чорному дворі. Друга дружина його [Ольга Василівна] Чичеріна, добряче від нього натерпілася. Одного разу він звелів їй одягтися і їхати з ним кудись у гості. Бабуся мала скоро народжувати і почувалася зле, але не сміла відмовитися. Дорогою в неї почалися потуги. Дід мій звелів погоничеві зупинитися, і вона в кареті народила мого батька. Породіллю привезли додому напівмертву, і поклали на ліжко всю змучену і в діамантах. Усе це знаю я досить темно. Батько мій ніколи не говорив про дивацтва діда, а старі слуги давно перемерли». (Див.: Кирпічніков А.І. «Пушкін» / / Словник Брокгауза і Єфрона, 1890-1907).

Батько поета, Сергій Львович Пушкін (1771-1848) не мав за характером нічого спільного з дідом. Отримавши блискучу на той час освіту, тобто опанувавши не тільки французьку прозову мову, але й вірш, і поглинувши все видатне у французькій літературі XVII і XVIII століть, він на все життя зберіг пристрасть до легких розумових занять і до прояву дотепності й винахідливості у всяких jeux de societe. І все життя був нездатним до практичної справи.

Сергій Львович Пушкін почав службу в Ізмайловському полку, потім служив у цивільній службі і дослужився до чину статського радника. Як свідчить А.Анненков, у батька О. С. Пушкіна не було часу для власних справ, оскільки він дуже старанно займався чужими. Він до старості відрізнявся палкою уявою і вразливістю, «був здатний жартувати біля смертного одра дружини - зате іноді від дрібниць розливався у сльозах».
Батько поета був масоном (глобальна єврейська секретна секта). Дивлячись на його портрет, сумнівів у його «неросійськості» не виникає взагалі. Чому ж, - запитаєте ви, - у нього ж російське прізвище? А ви згадайте «бородатий» анекдот про погроми:  - Ізю, Ізю, біжимо, там євреїв б´ють! - Але я за паспортом - росіянин!  - Але ж битимуть не за паспортом! ..

Отже, результати face-контролю і факт масонства батька О. С. Пушкіна також дають певні підстави стверджувати про його можливу приналежність до євреїв. Втім, якщо поглянути на портрет самого поета і будь-якого з сучасних ізраїльських солдатів, вихідців з племені абіссінських євреїв, з легкістю можна помітити, як дивно вони схожі.

У зв´язку з цим виникає цілком логічне запитання, чому ж єврейство О.С.Пушкіна так старанно приховувалося його ріднею і російськими творцями міфів?

З ріднею все ясно, якщо пригадати, що в паспортах Російської імперії замість національності писали про віросповідання. «Правильна» релігія була - православ´я, «неправильні»: іудаїзм і мусульманство, вигадані семітами (євреями та арабами). Якщо ти не православний (читай - росіянин), тобі була закрита дорога скрізь: на держслужбі, у навчанні і т.д.

З імперськими міфотворцями теж - все ясно. Якщо «ПУШКІН Ол-др Серг. (1799 - 1837), рос. поет, родоначальник нової рос. літ-ри, творець сучас. рос. літ. мови» - за національністю єврей, то про яку «російську імперію» і «російську мову» можна говорити взагалі?!.

Особисто мені абсолютно все одно, хто був О. С. Пушкін за національністю. Те, що він - геніальний, не викликає ніякого сумніву. У його родині всі говорили по-французьки: батьки, родичі, гувернери. Російською розмовляли тільки його бабуся Марія Олексіївна та його (поета) няня Аріна Родіонівна. І, незважаючи на все це О. С. Пушкін вивчив нерідну йому російську мову і став її класиком!

Через кілька десятиліть його славний шлях повторять українці М. В. Гоголь і А. П. Чехов. Останній, як ми вже писали у статті «Віктор Янукович був правий: Чехов - поет!», однозначно ідентифікував як українець. Так, у 1902 р., розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревським, він свідчив: «Я справжній малорос, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малоросійськи» ... Усе вищесказане лише утверджує мою думку про те, що російську літературу, дійсно, створили переважно українці та євреї.

Згадавши при цьому «негра» О. Пушкіна, я погарячкував, перебуваючи в полоні давнього імперського міфу про «арапа Петра І», який насправді, був абіссінським євреєм (фалашем). Але тепер, слава Яхве, ми знаємо правду! І наші московські менші брати мають всі підстави розширити свій «російський світ» і на Африку, де й донині проживає славний єврейський народ фалашів, що дав російській літературі видатного російськомовного поета О.С.Пушкіна.

Валерій Бебик для ForUm