Адже проблем суто практичного кшталту з’являється при цьому іноді стільки, що будь-які люб’язності, реверанси і безнадійно розбиті серця просто відходять на другий план. А що ж, спитаєте, постає на першому? Нічого особистого, лише, як-то кажуть, бізнес на крові. Чи пак, на кревних зв’язках. Наприклад, діти як об’єкт шантажу для батьків, що насамперед дбають про свої амбіції По-друге, спільне майно, яке доводиться ділити, навіть якщо це чоловікова «заначка» на пиво. Ну, і не дай Бог, борги, які так само доведеться роздавати обом у випадку якщо далі вони вже поодинці.

Утім, чи думають про це закохані, які книжок не читають, а в кращому випадку дивляться кіно про Амелі? А якби прочитали цю книжку, то, можливо, дізналися цікаві факти про те, що «в США, кроме имущественных вопросов, соглашение между супругами предусматривает и другие права и обязанно­сти (ту самую пресловутую стирку-уборку, выгуливание собак, приготовление обеда-ужина)». Звісно, про те щоб підстелити собі заздалегідь соломки, склавши шлюбну угоду, у наської юні чомусь навіть мови нема, бо це вже за батьківським напучуванням буде «шлюб з розрахунку», тобто не кохання. Якщо ж не слухати «міщанських» порад батьків, то чим ще зайнятися у цей романтичний період?  Чоловік, як підказує авторка, «чтобы завоевать понравившуюся ему женщину, начинает прыгать выше головы». Що ж до жінки, то вона «поражается до глу­бины души, она гордится тем, что не ошиблась в своем выбо­ре».

І знов-таки, «міщанських» предків слухати ніхто не буде. Хоча, у них – але про це згадують лише поети-класики, яких нині ніхто не читає – була своя, правильна як на радянське суспільство, бухгалтерія стосунків. І той самий парубок з вірша Льоні Кисельова знав, «сколько надо котлет к обеду, сколько купить билетов в кино», не кажучи вже про дівчину, котра, обов’язково будучи з села, як-от у Тичини, пишалася тим, що «літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль, я товаришок питала, поступала ув артіль».

Але все це було давно, коли в церкві шукали і віри, і правди, і нареченого, а в громадянському шлюбі жила лише солдатка з одноногим Василем край села. Тепер все набагато складніше, і авторка книжки даремно застерігає на початку, що «любое сходство с реальными людьми, за исключением публичных персон, является чистым совпадением», оскільки кожен з нас знає пару-трійку знайомих і родичів, з якими сталося саме так, як описано у «Must have сезона» Наталії Горбаль. І більше того, навіть знаючи таке, все одно багато хто уподібнюється згаданим солдаткам, колгоспницям і парубкам на вечорницях. І саме в той вікопомний час, коли цвітуть конвалії, тьохкають солов’ї, з лектури - самий лише сороміцький Юрко Винничук, і «про­считать и описать все варианты развития конфетно-букетного периода, как вы понимаете, невозможно».

Утім, у цій книжці все на диво точно пораховано, обґрунтовано і підбито в підсумках, сумах і торбах загальнолюдського досвіду. «Сегод­ня статистика по разводам пугающая: свыше 60% браков, заклю­ченных в Украине, распадаются, - нагадують нам. - По количеству разводов наша страна занимает третье место в Европе, после России и Беларуси. Пик разводов в украинских семьях происходит впервые годы супружеской жизни - от 3-х месяцев до полутора лет. На молодые семьи приходится от 52% до 62% разводов в стране».

Все, достоту все передбачено у цьому посібнику з сімейного життя. Точніше, з його пубертатного, пардон май френч, періоду. І те, навіщо все воно треба, коли наречена втекла, і чи має юридичну вагу шлюбний контракт на серветці, і як пояснити своїй коханій «другій половині», що ділитися в майбутньому скоріш за все доведеться – на всі ці питання з проблемами є своя відповідь. Зазвичай нема тільки коробочки, в якій була шлюбна обручка, яку тепер невідь як йому повертати… 

Наталия Горбаль. Must have сезона, или Новый взгляд на брачный договор. – К.: Саммит-Книга, 2016. – 280 с.