В одному з банківських відділень, підпорядкованих фінансовій групі «Омега», сталася спроба озброєного пограбування, під час якого грабіжника було вбито. Дивним було те, що нападник мав іграшкову зброю, а охоронець застосував бойову, ліцензії на яку не мав. Наступного дня затриманого охоронця відпускають під підписку, а справу намагаються закрити. Це дивує начальника служби безпеки «Омеги» колишнього полковника поліції Данила Гайдука та його соратницю Ларису Кочубей – у минулому також співробітницю поліції. Вони вирішують розібратися, що тут до чого.

Роман Андрія Кокотюхи «Страшний сон» є четвертою книгою київського циклу детективів, головною героїнею яких виступає Лора Кочубей. Цей цикл дуже схожий на ретродетективний серіал Кокотюхи «Київська сищиця», тільки події у ньому відбуваються не на зламі ХІХ-ХХ ст., а століттям пізніше. «Страшний сон» описує горезвісний період пандемії COVID-19, який вже сам є страшним сном, який не хочеться згадувати. Письменник точно зобразив настрої, які панували в суспільстві, добре змалював атмосферу великого міста, скутого карантинними обмеженнями. Втім, як переконливо показує романіст, знаходяться ділки, які й на загальній біді можуть добре погріти руки. Відкриваються підпільні бари, які кришують ті, кому за фахом треба б боротися з тіньовим незаконним бізнесом. Десь існують спортивні клуби, казино, що також приймають відвідувачів, яким обридла самоізоляція.

У творі зіткнулися два світи: корумпованих правоохоронців, які відчувають вседозволеність і безкарність, і богемний світ акторів-лицедіїв, що живе за своїми законами. Начебто, що їм між собою ділити? Однак виходить, що таки є що. По суті, Кокотюха в кримінальному стрижні сюжету описує трагедію маленького таланту. Не генія, яким захоплюються мільйони глядачів, а міцного непоганого актора, не позбавленого таланту, але, що називається, без «куражу». Намагаючись вхопити той кураж, він йде на моральний компроміс з собою, одружується без кохання з дівчиною, за якою стоїть впливовий брат, потім розчаровується у цьому шлюбі і врешті-решт випадково і безглуздо гине. Чи вартий він того, щоб хтось копирсався у його брудній білизні, розбираючись, що і хто стали винуватцями трагедії? Лора Кочубей вважає, що вартий. Тому й береться за цю справу, яка ледь не стає для неї самої трагедією. 

Не без цікавості ми спостерігаємо за тим, як поступово героїня доходить до суті того, що сталось. Вона трохи нагадує славнозвісну міс Марпл і водночас комісара Мегре. Бо так само як і ці блискучі детективи вивчає насамперед середовище, в якому стався злочин, умови, копирсається в психології його учасників. Вона здається психологічно трохи старшою за свої тридцять п’ять років. Може тому, що за свій недовгий вік вже встигла побувати ледве не в життєвій безодні? Їй дуже поталанило, що поряд з нею знаходяться не чоловіки, а справжні лицарі – мужній, рішучий і мудрий Данило Гайдук – шеф і коханець, вірний зброєносець і охоронець Богдан Соколовський. Вони допоможуть і свідка розговорити, і врятують з лабет всемогутнього злодія. Трохи казково? Так. Але ж потрібно, щоб у житті були не лише страшні сни й пандемії, а й казка, де добро перемагає зло, а прекрасна принцеса отримує трохи щастя поряд з благородним принцом на білому коні.