Справжня енциклопедія людських доль. Саме так можна охарактеризувати книгу оповідань «Незабуте» сучасної української письменниці Ольги Яворської. Перш за все варто сказати, що для глибшого осмислення творчості письменниці бажано ознайомитися з її життєвим шляхом, адже, в такому разі, тексти письменниці ще чуттєвіше торкатимуться струн серця читача.

За жанром це – збірка оповідань чи, радше, життєвих історій.  Письменниця не вигадує своїх персонажів, всі вони звичайні люди, які живуть поруч із нами, долають життєві труднощі, боряться з недугами, прагнуть затишку, любові, сімейної злагоди, миру у власній, натомленій життям, душі.

Письменниця глибоко співчуває, співпереживає кожному героєві своїх оповіданнь. Наприклад, головною темою оповідання «Божевільна» є гірка доля заробітчанки, яку горе - роботодавці намагалися продати в рабство у далекій Італії.

Книга орієнтована на широке коло читачів, але, на мою думку, потрібно бути морально готовим до читання, тому що в книжці дуже багато болю, смутку, але тексти надзвичайно життєві та правдиві. Реалістичність оповіді є однією із характерних особливостей цієї збірки. Книгу варто читати повільно, розмірковуючи, осмислюючи.  

Ще одне оповідання, яке мене особливо вразило своєю щемливісто, це – «Кораблик щастя». Центральною темою тексту є проблема взаєморозуміння у сім`ї. А також вдячність Творцеві за те, що найріднішим людям вдалося врятуватися під час Скнилівської трагедії у Львові 27 липня 2002 року в момент жахливого падіння літака СУ - 27 на глядачів авіашоу.

Оповідання «Нечутний схлип» повною мірою розкриває силу материнської любові. Цікаво, що письменниця прагне донести до читача основну думку тексту вже в заголовку оповідання. Наприклад, коли в тексті йдеться про драматичний похід у гори і дивовижний порятунок юного мандрівника, то оповідання називається «Небесна свіча серед білих снігів». А оповідання «Юрчикові малюнки» не залишить байдужим нікого, тому що актуалізує  болісно важливу тему для України сьогодення  -   заробітчанство і тугу малої дитини за матір`ю, що змушена заробляти гроші на чужині, залишивши дитину під опікою тітки. А батько дитини в той час зловживає алкоголем і абсолютно не цікавиться проблемами та тривогами свого сина.

Провідними темами книги «Незабуте» є нещасливе кохання, заробітчанство, важка жіноча доля, домашнє насильство в родинах українських селян.

В тексті дуже відчутна любов письменниці до Карпат. Ось як це описано вустами одного із персонажів:

«-  Немає нічого кращого від зимових Карпат, - задумано сказав Дмитро. – Тут людина набирається фізичних і духовних сил. Але ці гори бувають і смертельно небезпечними, особливо у негоду. Їхня велич у їхній красі»[1].

Як видно із наведеного уривку, згадкою про небезпеку гір, авторка ніби поаереджає, застерігає читача від легковажності та необачності.

Прочитавши книгу, розумієш, що всі тексти пройняті незнищенною любов`ю до нашого народу, любов`ю до рідної України.

 «Незабуте» призначена для дбайливого, вдумливого читання довгими зимовими вечорами, смакуючи гарячий карпатський чай із духм`яних трав, напоєних життєдайною силою сонця гірських полонин, упереміш із тугою та тривогами щоденного життя.