Пишучи свою знамениту фразу «весь світ театр і люди в ньому актори», Шекспір забув відзначити одну особливість - жінки значно більші лицедійки, ніж чоловіки. І до гри, переодягання та маскування вони вдаються частіше. Іноді це допомагає, іноді заважає, але ніколи не буває зайвим. Усі таємниці жіночої душі знає та радо ними ділиться львівська поетка і письменниця, лауреатка чисельних літературних конкурсів Юлія Мусаковська. Її друга збірка «Маски», опублікована цьогоріч у видавництві «Смолоскип», яскраве тому свідчення. До речі, рукопис згаданої книги вже встиг отримати відразу дві нагороди - І премію літературного конкурсу «Витоки» від Острозької академії та ІІ премію у номінації «Поезія» видавництва «Смолоскип».

Збірка «Маски» створена у формі драми з усіма її атрибутами: прологом, трьома діями, які поділяються на День та Ніч, інтермедіями та епілогом. Головною героїнею книги є Жінка. Ніжна і чутлива, добра і надійна, приваблива і розумна, небезпечна і фатальна. В усіх цих іпостасях вона з´являється перед чоловіком - бажаним «загубленим воїном» і водночас лютим ворогом: «я нерішуча не тисни / друже мій враже / дотик не головне / хочу 3D-зображень». Подекуди вона протиставляє себе представникові сильної статі: «даруй, що перевершила тебе, / але чому ж / і з місця ти не зрушив», а в інших випадках - гостро відчуває нерозривність їхніх стосунків, приналежність один одному та суспільству: «крізь тебе стирчать / гарячі твої стигмати / це місто цей світ / зуміли тебе піймати».

Лірична героїня Юлі Мусаковскої - горда, але «розвінчана королева», «прима в картоні вицвілих декорацій», здатна на радикальні вчинки. Вона знаходиться на «вершині всесвіту», де здається, «що насправді море - глибокий рів». Найбільше проймає жінку самотність, нікомуненалежність: «хочеться снів принцесі / та вищир котячий здіймає її на кпини». Водночас вона - «тигриця, свавільна жриця ранкових газет»; Кармен, якій долею призначено «ловити усмішки і квіти / і голими колінами світити / на гострі ікла, роги і слова». Кожна із цих ролей, часто суперечливих, дається їй легко, невимушено, спонтанно. Маска змінює маску і під ними все важче роздивитися справжнє обличчя...

Казково-міфілогічний світ цієї збірки насичений алюзіями та іграми авторки з читачем. Інтуїтивно відчувається її майстерність у зображенні внутрішнього світу жіночої особистості. «Дощі у четвер не врятують душі / мовчи - / у кишені не втримати шила / розгулюють голі по кухні чужій / слова / із якими вона согрішила». «Маски» - це проникливі поезії про відчуття, пристрасті, світогляди, смаки, преференції слабкої статі. Тому книга буде цікавою, перш за все, чоловікам, які споконвіків прагнуть розгадати найбільшу у світі таємницю на ймення Жінка.