«Не завжди зрілість – добра супутниця поета. Найчастіше поезія вмирає разом із втратою наївного погляду на світ. Однак із цього правила є винятки. У поезії Максима Розумного є осмислення пережитого, філологічний педантизм неокласиків і чуттєвість школяра, що відкриває азбуку кохання», - написав про автора Володимир Даниленко.

Максим Розумний. Багрянолиці. К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 136 с.