«Гіацинтове сонце» називають не інакше, як іще одним подарунком до 80-річного ювілею письменниці. Щоправда, у цій книзі, на відміну від перевиданого напередодні «Берестечка», окрім поезії Ліни Костенко, також ноти на пісні Ольги Богомолець та ілюстрації одного з визнаних геніїв сучасності Івана Марчука.

Гармонія поезії, музики й живопису

На презентації «Гіацинтового сонця» концертна зала Українського дому була заповнена вщент – приблизно так само, як і тиждень тому, коли презентували перевидання «Берестечка».

Збірка «Гіацинтове сонце» – це збірка поезій Ліни Костенко, які вже стали піснями виконавиці Ольги Богомолець. Ідея видання з’явилася незвично: головній редакторці видавництва «Либідь» Світлані Головко ця книга… наснилася. Згодом вирішили, що ідею варто втілити у життя. Й коли на видання погодилися і Ліна Костенко, й Ольга Богомолець, у видавництві почали міркувати, хто ж має ілюструвати книгу. Вирішили одноголосно: Іван Марчук.

Як результат, «Гіацинтове сонце» має трьох авторів. За словами доньки Ліни Костенко, письменниці Оксани Пахльовської, кожен, хто працював над книгою, доклав максимум зусиль, так що між поезією, музикою й живописом у збірці – повна гармонія. «Ця книга – це дивовижна синергія слова, музики й живопису, де поезія інтерпретує живопис, живопис інтерпретує музику, і все разом це є мистецтвом», – каже пані Оксана.

Ліна Костенко називає збірку справжнім подарунком

Заслужений лікар України та відома виконавиця Ольга Богомолець розповідає, що колись поезія Ліни Костенко стала для неї справжнім відкриттям. Водночас до книги радить ставитися не лише як до ліричної збірки.

«Подія не лише у виданні «Гіацинтового сонця». Мені дуже хотілося б, щоб ця книжка вийшла за межі поезії чи музики, і дала ковток повітря тим, кому його зараз не вистачає», – додає вона.

Сама ж Ліна Костенко називає збірку справжнім подарунком. Письменниця зазначає, що певний час опиралася виданню, але тепер тішиться з того, що її свого часу таки вмовили.

«Я взагалі не хочу ні з ким спілкуватися, моя форма спілкування – це моє письмо. Я хочу побільше написати, щоб встигнути, а буде чи не буде це надруковано, для мене не так важливо. Проте мене таки змусили надрукуватися, і я за це дуже вдячна», – наголошує Ліна Костенко.

До книги також увійшли ноти пісень Ольги Богомолець та аудіодиск.

Фото Романа Малка