- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Не знаю, добре це чи погано, але останній час видався у мене дуже напруженим — я  працювала над двома романами по черзі, писала, перекладала російською, потім було редагування, тож часу на читання того, що хотілося, було обмаль. І знову вишикувалися книжки в списку очікування. Але таки прочитала «Львівську гастроль Джимі Хендрікса» Андрія Куркова. З задоволенням зустрічала там персонажів, списаних автором з реальних знайомих мені людей. Постійно думала, як цей роман сприймають мешканці Львова? Адже я не дуже добре знаю місто, але читаючи в книгах Андрія про київські місцини, дуже тішуся. Інтрига, як завжди, гідна Куркова! 
Ще життя несподівано запропонувало мені книгу Володимира Чепового та Анни Ясної «Перекресток», супроводжувану анонсом «Его называют украинским Коэльо. Он пишет о нас и нашем времени, переплетая реальность и мистику. Начинаешь задумываться о своей жизни, своих поступках, о том, как жить дальше». Мабуть, це ми думаємо, що обираємо книжки, направду, книжки обирають нас, і приходять тоді, коли ми готові їх прочитати. Раджу тим, хто вже накопичив у собі чимало питань та шукає на них відповіді. 
Читала також роман Світлани Талан «Коли ти поруч», хотіла познайомитися з першою книгою цієї авторки, що вийшла рік тому. Адже зі мною сталося щось містичне, чого й сама не можу пояснити, опиши подібне в романі — не  повірять! Відсилаючи в січні свій роман на конкурс «Коронація слова», я вже вп´яте придумувала собі псевдонім. І якось логічним шляхом склалося ім´я Світлана з прізвищем Талан. Я вклала в це свій сенс. Так і відіслала. І лише через місяць по радіо почула, що є така реальна авторка! Але сталося як сталося. Тож, прийшов час познайомитися і з її романом, який отримав минулого року премію «Коронації слова» та спеціальну премію фонду «Анти-СНІД». Сумна, трагічна історія молодої дівчини, гостра соціальна тема, чітко розставлені акценти. Книга однозначно знайшла свою аудиторію. 
Роман Сергія Пантюка, щиро подарований мені в Одесі у Міжнародний День книги теж дочекався свого часу і був прочитаний зовсім нещодавно. Поки що «ношу його в собі», передумую, дещо по-іншому сприймаю знайомого мені галасливого, веселого і зачасту безшабашного автора, який майстерно сплів під обкладинкою невеликої книжки дитинно-світлі, щирі та страшні дорослі речі. Дякую Сергієві, адже досі читала лише його вірші та слухала «усну народну творчість»! 

З нетерпінням чекаю наступного Форуму видавців, адже він знову принесе чимало новинок, і вже знаю, що будуть нові книжки від Лариси Денисенко, Галини Вдовиченко, Дари Корній, яких я завжди з інтересом читаю.

Ще маю на черзі чимало цікавих книжок, а також все шукаю час, щоб повернутись до читаного раніше, років 10, 20 і навіть 30 тому, адже так цікаво порівняти своє теперішнє сприйняття цих творів із колишнім. Нещодавно перечитала «Зачаровану Десну» Довженка — як мало я пам´ятала з цього твору після його шкільного вивчення! Як глибоко сприйняла тепер... Прихопила також із собою на дачу кілька книжок Бальзака і читаю там вечорами і розумію, що шукаю в тексті вже не тільки інтригу, але й автора, а також... себе саму. Проте, літо буяє кольорами, співає пташками розслаблює і впливає так, що хочеться спрагло проковтнути щось безшабашне, веселе й оптимістичне. Не знаю, до кого б із сучасних авторів звернутись, але все частіше згадуються мені «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка — хто знає щось краще, порадьте мені! 
А я намагаюся порад не давати. І в житті, і в читанні. Адже всі люди різні. Та й різні настрої однієї людини викликають потребу в різних книжках.