У світовій літературі нема сильнішого проникнення у фантасмагорію заробітчанства й проникливішого випису всіх його нюансів (від розпачу до бравади), аніж оця, шановний читачу, книга. Світ тут і стискається в глевку та темну грудочку болю, й розкрилюється нетривкою надією... Читайте, це треба знати, зрозуміти, відчути, перейти, аби змогти підвести із колін душу.

Леся Білик. Душі в екзилі. Роман-трилогія. Тернопіль, Богдан, 2012, 328