Іздрик, як завжди, неперевершений оратор. Тому переповісти його сюжети дуже важко. Блукаючи нетрями  Іздрикової душі, не помічаєш бунтівної анархії слів та словосполучень. Іноді автор навіть збивається на білий вірш. Читати цікаво, як в справжньому постмодерновому творі притягують концепти і ідеї, які майстерно завуальовує автор.

«Суттю моїх книжок є таке собі змагання з мовою, дивні ігри з мовою. Спроба йти за нею, спроба керувати нею. Зокрема такою річчю, як містика тексту.» Юрій Іздрик.

 
Іздрик. Таке. Клуб Сімейного Дозвілля, 2009, - 268 с. Палітурка. (серія: «Зірки української прози»)