Завантажити

фанфари, ура: Маруся Гупало виграла квиток на Шакіру, більшість зітхнули з полегшенням, всього двійко були насмерть задушені жабою. Котрийсь з діджеїв має супроводжувати Марусю в Стокгольм, аби регулярно виходити в ефір і через тисячі кілометрів вихвалятися, як нам, мовляв, тут казково. Шеф у нас добрий, щасливчика вибирає за методом: хто тут у нас давно нікуди не їздив? Дехто таки справді давненько нікуди не їздив, отож, збирай валізи, позичай гроші на кишенькові витрати — і їдь у Стокгольм, навіть з візою допоможемо.
Приблизно таким робом я опинилася в Будапешті. Висвітлювала (хоч місцями і затемнювала) фестиваль Сігет, великий і різнобарвний музичний фест, на якому можна жерти варену кукурудзу, знайомитися з рок-зірками з Фінляндії, танцювати топлес на якійсь маленькій сцені місцевого емтіві і базікати з фріками. А якщо є посвідчення преси, можна навіть безкоштовно копирсатися в інтернеті, телефонувати двоюрідному дідусю в Казахстан і їсти тапаси у окремій загороді, майже як віп.
Нашу країну, пам’ятаю, представляло дві команди — Гопак На Причалі Гангу і Phonetic Conversation, представляли, до речі, гідно, мало лажали, все наживо і як годиться. Щоправда, лідер «фонетиків» Луї постійно курив траву, і воно б нічо, тільки він мені одного разу запоров прямий ефір, почавши замість інтерв’ю волати у мій телефон щось про неймовірність буття. Дівчинка з УНІАНу, що теж була зі мною у складі «прес-експресу» і деколи тусувалася з «фонетиками», наступного дня пояснила мені, що то просто «дубєц був убойний», вони його тут же, на фесті, у негрів купили. Що ж до Гопаку На Причалі Гангу — тут ніби обійшлося без наркоти. Хлопці постійно пили алкоголь, причому відрами, але добре, не лякаймося, відра були відерцями, пластмасовими і дитячими, а в них угорські бармени колотили коктейль мохіто, встромляли соломинки, і зірки українського шоу-бізу пригощали тим питвом своїх численних подруг, дбайливо завезених з батьківщини, і журналісток, які підглядали і записували усе, що коїться у темному, людному і безумному наметі.
Трапилася в ті дні зі мною страшенно повчальна історія. Незважаючи на те, що поїздку преси на Сігет спонсорував мобільний оператор, в ефір по чотири рази на день ми виходили зі своїх мобілок за власний кошт. Це такі мажорні персонажі, як журналісти М1 і Нового каналу мали безлімітки, а бідна Міла Сопілка відчула всю велич роумінгу на власній кишені.
Кошти на рахунку я витрачала дбайливо, дійшло навіть до того, що замість двох смс з текстом:
«Вітон, у нього класна тачка і дуже великий і товстий словниковий запас, ми одружуємось!»
доводилося кнопати одненький лаконічний месидж :
«все супер, чуваків - валом».
Одного ранку, в умовах повного мобільного аскетизму я обережно і тихо — ніби від того дешевше — сказала ‘альо!’ незнайомому українському номеру. Високе жіноче сопрано повідомило мені, що я коза. Я цілковито погодилася, оскільки напередодні випила стільки «палєнки» і так непристойно поводилася, що ладна була сама собі відправляти телеграми зі словом ‘коза’ протягом тижня. Але цим суворе Сопрано не обмежилося і почало вимагати моєї негайної смерті, синхронної з її, Сопранчиним, чоловіком, Колею Парнасовим, моїм дружбаном і вірним слухачем. Як повідомили у слухавці, протягом останніх кількох жалюгідних місяців мого животіння я неодноразово вступала у злочинний статевий зв’язок із вищезгаданим Парнасовим, про що експертній комісії стало відомо через викривальний підпис в телефонній книзі — я там значилася як «Мілочка». Ясна річ, що жонатий музчіна може називати мілочкою лише якусь підступну хвойду, котра втерлася в довіру безневинному чоловікові і руйнує наразі його щасливий шлюб. Десь з півгодини я кревно присягалася Сопрано, що це мене звуть так невдало, Міла, повне ім’я — Джаміля, що в мене мама — казашка, що у нас через одну всі такі. Ба я навіть поривалася пред’явити їй у слухавку паспорт, але вона була невблаганна. Врятував мене від негайної ганебної страти рідний мобільний оператор. Він увірвав мені кошти на рахунку, і сімейна трагедія припинилася, точніше, перенеслася з мого гламурного номеру і розбрьоханих простирадл за тисячі кілометрів, у далекий Київ, а значить, стала вигаданою і нереальною.
Зате цілком реальною стала перспектива пропустити пряме включення з концерту Пінк, оскільки називатися Мілочкою нині коштує рівно 257 грн 43 коп. за угорським мобільним стандартом, отак.

читати