Завантажити

чомусь ми нею нехтуємо і ефіримо з малої, мабуть, через підсвідому скромність і аскетизм. Промовляти до людей в мікрофон треба після кожної пісні, і тому мені і моїм колегам по радіодолі доводиться бути зосередженими і обізнаними. Втім, навіть коли хтось із трійки ранкових ведучих вмостився за верстатом тупим і гальмуватим і навіть якщо всі одразу отакі прийшли, все одно — нічого. Бо щоденне верещання за однією і тією ж схемою все ж таки тебе дечому навчило. Приміром, гороскоп можна взяти позавчорашній. Поміняти пророцтва у стрільців та дів — і вперед. При огляді ранкової преси необов’язково користуватися свіжими ранковими газетами, інколи можна обмежитися напівпорнографічним сайтом із жовторотими заголовками — так навіть цікавіше. «Лєонтьєв відбілив собі анус, Брітні трахнула Періс, Козловський відтяв те, що заважало йому танцювати…». Вам може і огидно, а слухачі — у захваті.
Слухачів треба любити, і для цього у радіо є великий призовий фонд для тих, хто вимагає хабара за свою увагу. За допомогою радіо ви можете безкоштовно піти у кінотеатр, виграти копмакт із музикою або двд-диск з фільмом, можете повечеряти у ресторані і навіть отримати велику знижку на шиншилову шубку (зноска: до речі, якщо прекрасний олігарх з п’ятого абзацу моєї розповіді ще читає цю книгу: чувак, повісиш шубку в гардеробі моєї новенької квартири на Подолі).
Це свята правда, ви можете все це отримати, так само як можете отримати у якості подарунків непродані журнали видань-партнерів, неліквідні компакти з позаторішніми записами Аніти Цой і недолугі, криві кепки з логотипом радіостанції. Мене завжди дивували люди, котрі їдуть зі своєї Троєщини до нас на Голосіївську по диск з попсовою музикою вартістю у пару десятків гривень. Я колись спитала у одного серйозного мена: якого б милого я пхалася світ за очі по якийсь там компакт з випадковим музлом. На що він відповів цитатою з Аллєгрової, що мала на столику фотографію 9 на 12: «На пам’ять!». Тю. Я і так би не забула, як з мене привселюдно збиткувалося три безпринципних сволоти в прямому ефірі на очах і вухах у всього мого задрипаного офісу.
Втім, зневага до подібної шари не заважає нам, ведучим, регулярно відвідувати кіно, ресторани і клуби на халяву, бо великим і безлімітним є слово — бартер. Інформаційні партнери кличуть нас, радійників, на концерти світових зірок, нас запрошують на пафосні презентації і фуршети, туристичні агенції за рекламу відправляють нас на екзотичні острови, і за ту ж таки рекламу ми наймаємо собі в офіс цілодобову охорону. А ще нас возять на таксі (але тільки вранці) і скидають на ювелірних прикрасах (але тільки 25 відсотків).
Я веду небесний, інфантильний і казковий спосіб життя. Я — аліса в країні чудес, я — джесіка альба у пубертатний період, я - гидке, егоїстичне гімно, що дарує людям щастя і радість, сльози і соплі. Я — радіоведуча на модній столичній радіостанції, мені 22, у мене довжелезне біляве волосся і моя дупа приводить у захват навіть мене саму, хоч я її не бачила отак, як ви її можете побачити. Я — Мілочка Сопілка, усім по фм-привіту.
2
Я прокинулася у сауні, мої ноги тримав у себе на плечах красивий трансвестит, навколо снували некрасиві голі люди.
У Таїланді завжди задуха перед сезоном дощів, почуваєшся липкою навіть на пляжі (вологість плюс температура). Патайя вся — суцільна баня. Під навісами на шезлонгах сиділи тайки, яким ще не пощастило увірвати собі клієнта для масажу ніг, і вони мило посміхалися одна одній, відвідувачам готельного пляжу і, здавалося, цілому світові — аж так мило вони посміхалися. Я не одразу второпала, що моя масажистка — насправді масажист, я ще не була на травесті-шоу, і мене не вчили досвідчені пітерці, що треба вичисляти трансів за кадиками. Аж тут моя майстриня заговорила зі своїми колегами густим баритоном, і я одразу витріщилася їй між ноги, щоби виявити ознаки пісюна під короткою спідничкою.
Тут, в Таїланді — казав мені один гід на черговій виснажливій екскурсії — дуже вигідно бути трансвеститом. Звичайний таєць-рибалка проживає бідне і одноманітне життя, годує у дворі свого персонального Будду ананасами і напуває сітром, дякуючи за те, що має, і сподіваючись у наступному житті стати менеджером середньої ланки. Ну правильно, а що лишається, коли у разі невдоволення своїм теперішнім статусом ти в наступному житті станеш собакою і блукатимеш спекотними вулицями, спраглий і лишайний. А от транси — вони молодці: живуть красивим, цицькатим життям, доглядають за своїм довгим, густим волоссям, постійно голять та епілюють обличчя, ноги, руки, все; вони жеруть гормони і помирають рано, на задньому сидінні свого власного симпатичного авто, нагодовані і пещені, попередньо подарувавши неабияку втіху п’яному туристу з України.
Турист думає, що гламурний трансвестит просто напився і заснув, що йому просто зле від безкінечних клієнтів з їх збоченнями, турист забирає у транса свою рідну, вкрадену під час мінету мобілку, яка зрадницьки випала з кишені сорочечки у черговій еквілібристичній позі, і сам

читати