Завантажити

«Будь ласка, поїдь, будь ласочка, поїдь, будь ласочка, відчиніться двері… Відчиніться… відчиніться… раз… два… три… чотири… п’ять… шість… сім… відчиніться… вісім… дев’ять… десять… одинадцять…»
І двері відкрились! У отворові стовбичила рятівниця-сусідка з чотирнадцятого. Дядько швидко запхнув свого ватяного пупса собі до джинсів і з байдужим виглядом, позираючи у стелю, пішов геть.
А я так і сиділа, закривши вуха долонями. А очі мої істерично блистіли.
Всі вирішили, що це той маніяк настільки мене налякав, що я стала мовчазна, задумлива, з таємничим блиском у вирячених очах.
Насправді, тоді я усвідомила, що можу впливати на плин подій, рух предметів. Що мені дали силу! Ме-ні да-ли си-лу!

читати