Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

імперативності. Розум заволодіє чуттям, емоції перестануть тривожити світогляд. Єдине нарешті, за визначенням Прокла, охопить усі чотири основні принципи філософської системи: космос, душу, розум, числа­богів.
– До слова: минулої ночі приходив до мене у сні Марінні, трохи розповів про свого вчителя. Я, чесно кажучи, мало обізнаний з античною філософією, більш зважав на сучасну, а виходить, що саме в минулому й ґрунтується будучність.
– Звісне, хоч­нехоч, а мушу наголосити, що християнство погубило розвій, завдало великої шкоди цивілізації. Плебс добився свого. Тепер слід покладатися тільки на себе, не зважати на суспільство з безліччю його хиб. Ісус Христос постраждав на хресті за бидлоту, то чому я зобов’язаний через те шанувати його, як Бога, якщо не вважаю себе лайном...
– Якраз Єдине й покликане перелити зношені кліше, стерти злоякісні матриці, що спричиняють хвороби. Потрібно відмовитися навіть від палімпсестів, бо там проступає інколи старий текст, ба навіть той перелитий метал з числами й знаками таїть у собі небезпеку, ліпше його віддати брухту. Тільки з щирого золота слід готувати заготовки для друку. Домішки чужорідного тіла лише на шкоду предмету. Можливо, доведеться взагалі відмовитися від послуговування металами, покладатимося тільки на соняшну силу.
– На днях я ознайомлю вас з магнетизмом, – Арха раптом підвівся, подав мені руку. – Бувайте здорові, – сквапно щез у лісосмузі.
Я провів поглядом його, замислився: „Тільки другий день у Києві, а вже маю стільки вражень”. Як і Рада, Леонтій не випадково трапився мені...
З тихими та добрими думками вертаюся до свого помешкання, й вириваю з корінням ранній чорнобиль, як ось – в посадці розсадника біліє авто, а в салоні напівгола дівуля обіперлася сідницями об лобове скло, що аж шкіра прилипла, розпластано ссе „чоловічка”. На споді хтось корячиться. Я мерщій обійшов те місце, раптом і собі закортіло любощів. Уже в кімнаті гуртожитку трохи відпала до того охота, зайнятий полином: верхівки стебел зв’язую в пучки, розвішую на шворки за вікном сушитися, корені старанно очищаю від землі, також кладу сушитися, а клепка в голові набухає: „Міса!” Згадка про кралю з убиральні ніяк не заспокоїться, троїть. Я – жадаю її. Минає хвилин двадцять, як хтось стукає в двері, обережно, наче філістер. Я відчиняю, очам своїм не вірю, вона в усій свої красі мнеться, подає мені книжку.
– Через поріг не можна, – кажу. – Проходь.
– Після тої курйозної зустрічі з вами я не можу заспокоїтися, особливо, коли знову взялася за клямку, – почервоніла, – в клозеті, що й ви бралися. Цілу ніч я думала тільки про вас, якась сила тягла сюди, над ранок тільки заснула й почула у сні про книжку – ось – „Закоханий магнетизер” Шарля де Віллера. Через десяток своїх знайомих я розшукала­таки її, позичила на час, аби ви неодмінно прочитали... – погорда кралі глибоко затаїлася в звабливому єстві. – В мене потрібно зняти недугу. Я через вас можу втратити багато...
– Місо, голубко, не поспішай... – зупинив її порухом руки. – Я, поперше, нічого не знаю про тебе, хто ти, й задля чого влаштувала гучну веремію, – спали на гадку слова Леонтія, що на днях ознайомить мене з магнетизмом, а тут уже сьогодні треба долучатися до таємничого дійства.
Взяв її за руку, уважно посадив навпроти себе:
– Отже...
– Я дочка заможних батьків, з Одеси, точніше з області, й звати мене не Міса, а Оксана. Предки домоглися влаштувати мене в столичний університет, аби я жила саме в Києві, мала пристойну роботу й тішила їх своїм становищем. Хоч, якщо чесно, навчання в університеті мене гнітить, не маю охоти відвідувати заняття та слухати нудні лекції старих пердунів і облізлих хвойд. Але завдяки своїй вроді й вдачі можу забити памороки навіть імпотентові, тільки, щоб мала з того якусь вигоду. Мій стимул – практичність! Я – не виїмок, а – закономірність нового покоління. Одне слово, своїм тілом і вдачею пробиваю собі дорогу в житті. Тримаю на підсосі кількох репаних професорів і недолугих політиків, близько вхожа в покої грошовитих ділків. І раптом ви – мої емоції випорснули на волю...
– Ніяк не второпаю: що від мене вимагається?
– Притлумте пал моїх емоцій. Я не збираюся бути закоханою самкою.
– МісоОксанко, – лукавлю. – Звідки тобі знати про мої можливості знахура?
– То ж бо й воно, – криво посміхнулася. – Ви звичайнісінький собі мудрагелик, сільський дядько, можливо трохи тямите в замовлянні, проте слабо розумієтеся в науках, скажімо – психоаналізі. Власне я не довіряю забобонам, але покладаюся на сучасні розробки вчених. Отже, ви повинні спершу прочитати художній твір, аби вже зацікавитися магнетизмом і відтак перейшли б через Фройда до модерних праць, а там – будете в мене за приватного лікаря.
– Стривай дочко, але в даному разі не ти повинна ставити мені умови, а – я! – Натиснув на останньому слові.
– Вибачте, – торгнулася мене – Справді, я надто розійшлася.
Навпроти сиділо здорове молоде тіло, кров з молоком, уже потерте по чужих постелях, але

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва

Партнери