Завантажити

покривалом на голові.
- Тут немає нікого з русів? - запитала жінка.
- О ні, - відповів купець Феодор, - мої раби тільки греки, на цей раз я не брав навіть у князя дружини.
Жінка підняла покривало - це була жона князя Яро-полка Юлія.
- І скоро ми будемо в гирлі Дніпра?
- Ні, княгине, не скоро, шлях туди забере не менше ніж два тижні.
Княгиня Юлія, що, либонь, замучилась у тісній комірчині під насадом, жадібно дихала свіжим дніпровським повітрям, дивилась удалину, де на тлі голубого неба вимальовувались обриси гір, стін города Києва.
- Так краще, - відповідаючи на власні, либонь, думки, промовила вона. - Ні, я не могла далі бути в Києві... Та й чого? Дуже добре, патрикію Феодоре, що ти взяв мене, - вони ніколи не взнають, де я.
- А все ж, княгине, - сказав купець, - краще було б, аби ти їхала до Константинополя. Я певен, що тебе достойно зустрінуть і приймуть у Великому палаці.
- Ні, ні, - рішуче заперечила вона. - Я не хочу бути в Константинополі й туди не поїду... Ми домовились, патрикію, ти даси мені в гирлі Дніпра хеландію, на яку я покладу свої добра, даси надійну охорону, що одвезе мене в город Херсонес.
- Воля твоя, княгине, - промовив Феодор. - Я зроблю все, як ми домовились; через два тижні ти з своїми добрами будеш у Херсонесі.
Вітер дужчав, хеландії швидко летіли вперед, вдалині, позаду, ледь вгадувався город Київ.
 
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
1
І от купець Феодор знову в Константинополі, навантажені всіляким добром хеландії його стали на Суді, кілька днів раби вивантажували з них і везли на константинопольський двір купця Феодора хутра, меди, горючий камінь.
Проте вдома це вже не тільки купець, дізнавшись про його приїзд, проедр одразу ж запрошує патрикія Борея до Великого палацу, довго розмовляє з ним.
Проедр Василь дуже цікавиться Руссю, розпитує про Київ, землі й городи, князів.
- Між двома князями Русі - київським Ярополком і новгородським Володимиром - була велика війна. Князь Ярополк убитий, нині в Києві й на всю Русь є один князь - Володимир.
- Він син Святослава?
- Так, він син Святослава й рабині... Проедр здригається.
- І пішов, либонь, у свого батька?
- Мабуть, що так... У Києві християни моляться потай, князь Володимир зробив біля города требище всіх богів.
- І йому нині підвладні всі землі?
- Ні, проедре! Війна на Русі привела до того, що деякі землі відмовились платити Києву дань, в цей же час, як тобі, мабуть, відомо, Польща захопила чимало руських городів, там, чув я, є й німецькі рицарі - проповідники папи римського.
- Папа Бенедикт і імператор Оттон поспішають, - незадоволено буркотить проедр. - Чого ми не змогли зробити, вони вже встигли... А що робить Володимир?
- Він збирається йти війною на Польщу, землі, які відпали, також треба повернути.
Проедр витирає шовковою хусткою спітніле чоло.
- Наше щастя в тому, що вони будуть ще гризтися між собою. О, коли б вони сварилися більше, довше, - в цьому наш порятунок.
Але він одразу й замовкає, - негоже розповідати все купцеві, проедр хоче дізнатись у нього більше новин про Русь.
- А як наша дівиця Юлія? - цікавиться проедр.
- Царівна? - сміється Феодор.
- Царівна з Перу, - сміється й проедр.
- Дівиця Юлія зробила все, що мала зробити, - відповідає Феодор, - і, либонь, ще може дещо зробити.
- Що саме?
- Вона народила сина.
- Від князя Ярополка?
На обличчі Феодора блукає загадкова посмішка.
- У Києві всяк говорять про цю дитину - одні називають її сином Ярополка, інші кажуть, що вона від Володимира, - син двох отців.
- Почекай, патрикію! Юлія була жоною князя Ярополка, а князь Володимир...
- Князь Володимир має іншу жону, але після смерті Ярополка полюбив Юлію.
- Тоді нині його жона Юлія?
- Ні, до нього незабаром приїде перша жона, а Юлія залишила Київ.
- Надіюсь, ти не привіз її до Константинополя?
- О ні, проедре, коли б вона навіть просила, я не повіз би її сюди... На одній з моїх хелавдій Юлія попрямувала до Херсонеса.
- Це добре, нехай сидить там... А син її з нею?
- Ні, він залишився в Києві й живе при дворі князя Володимира.
- Син нашої жони Юлії живе при дворі князя Володимира? Це добре, патрикію Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. І про Юлію слід пам'ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до Києва?
- Скоро, проедре.
- Пам'ятай про сина Юлії. І про Володимира ми мусимо все знати... Я надіюсь, дуже надіюсь на тебе, патрикію...
2
Проедр Василь немарно так докладно розпитував патрикія-купця Феодора про Русь - становище в імперії чимдалі важчало, проедр боявся за власну долю, життя.
Темна грозова хмара вставала з півдня, де в Малій Азії оголосив себе імператором Вард Склір.
Проедр Василь знав цього полководця - він ніколи не діяв наогляд, а повільно збирав сили, підкрадався до ворога, умів обрати найкращу годину й нападав, як буря.
Нині, оголосивши себе імператором,

читати