Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити
« 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Михиного спутника.
Тот коротко хохотнул и хлопнул Миху по плечу: садись, мол, парень, не на приеме. Миха немедленно упал под окно напротив дедушки.
– Принимай подкрепление, Гнатович. – сказал мужик, разливая водку по стопкам.
– Що це за один, Тарасе? – спросил Гнатович.
– Пока не знаю. Думаю, после первой разберемся, – жизнерадостно ответил мужик, шаря по столу. – Еда-то осталась еще? Где «Завтрак туриста», где карп в томатном соусе? Уже все попрятал? Доставай. Давай хлеб порежу.
– Та він вже різаный, – проворчал Гнатович, шурша целлофановыми кульками. – Ты ба, засмыкався, як воша на пательні...
– Домой едем, – сообщил Михе мужик, торопливо вскрывая консервную банку. – Из командировки.
– А-а, – неопределенно протянул Миха, с трудом сглатывая слюну. – Но вы, того, мужики...
– Чего?
– Может, не надо?
– Чего не надо? – раскладывая на столике помидоры, спросил мужик.
– Ну... неудобно. Кто я вам такой?..
– Ты краще, той, хлопче, – перебил его Гнатович,– якщо вже рота розкрив, то закинь туды коропа, чи що... І тобі приємно, і в нас вуха не болітимуть...
Набив рот карпом в томатном соусе, Миха почувствовал, что ничего более вкусного в жизни своей не ел.
– Мы паркетчики, – объяснял мужик, пододвигая поближе к Михе разные вкусности. – Работали в одном министерстве, теперь домой едем...
– А-а, – тянул Миха, не переставая ожесточенно работать челюстями.
– Знаешь, пахали с утра до вечера две недели как негры...
– А-а...
– А дома жены, дети... Кормить-то надо...
– А-а...
– Это все Гнатович меня научил... Таких мастеров больше нету, ей-богу...
Потом они выпили раз, другой. («Как зовут-то тебя? Миша?! Будь здоров, Миша!») Потом Гнатович достал еще бутылку. Речь Тараса текла плавно и неспешно, изредка прерываясь язвительными замечаниями Гнатовича.
После очередной порции Тарас внимательно посмотрел на Миху и сказал:
– А ты?
– Я... – Миха попытался сосредоточиться. – А что я? – тело было ватным, глаза слипались. Водка здорово ударила в голову.
– Ты – кто? Куда едешь?.. Если не секрет, конечно...
– Кто? Да, наверное, никто... – пробормотал Миха и, подумав, добавил: – Распиздяй, вот кто... А еду... Для начала в Рыбницу, а там – как Бог даст...
– В Рыбницу? – изумился Тарас. – Так это ж Приднестровье.
– Точно, – кивнул Миха. – Приднестровье.
– Так там же война!..
– Не может быть, – без тени удивления в голосе произнес Миха.
– Точно война!
– Вот незадача... – он сделал попытку пожать плечами. – А знаешь, это, наверное, к лучшему, что война...
– Постой, как это лучше?...
– Та відчепися ты від хлопця, Тарасе, – остановил напарника Гнатович. – Хіба то твоі справы? Іде та й іде собі...
Автопилот сломался. Михе вдруг ужасно захотелось расплакаться, обнять Тараса за плечи и всё, все ему рассказать... «Проклятая водка...»
Повисло неудобное молчание.
– Ладно, мужики, спасибо вам за все, – пробормотал Миха, героическим усилием отрывая тело от полки. – Пойду я.
– Куда?
– На свое стоячее место...
– Да погоди, куда ты пойдешь, брат! Ты вон на йогах не стоишь...
Миха отрицательно покачал головой.
– Я же заяц, мне там нужно...
– Да у нас в купе два свободных места!..
– А проводница?
– Тарасе, вы б сходылы з хлопцем, трохы потруілыся своімы цигарками... – неожиданно вмешался Гнатович. – А потім повертайтеся. Бо час спаты давно.
– А проводница? – повторил Миха.
– Та я це владнаю, – отмахнулся Гнатович. – Йдіть.
– Ну ладно, идем, – заторопился Тарас. – Идем. Гнатович сам здесь разберется. Они вышли в тамбур и закурили.
– Ты ведь воевать едешь, да? – недоверчиво спросил Тарас, заглядывая Михе в глаза. – И что, в живых людей стрелять будешь? По собственной воле?
– Послушай, Тарас, ты в Бога веришь? – негромко выдавил Миха, не желая говорить, но понимая, что промолчать уже не удастся.
– А то!.. – хмыкнул Тарас. – Я ж не комуняка.
– Так вот, я – мерзкий жидовский ублюдок, понимаешь?.. – грубо отчеканил Миха и покачал головой.
– Я... – он попытался сдержаться, перетерпеть, но не смог.
Все то больное, тяжелое, что носил в себе так давно, неудержимо рвалось наружу.
– Уже больше двух лет у меня ничего и никого нет, понимаешь?.. Я совсем один... – он махнул рукой.
– Вот ты говорил, родители, семья, дети... А я вообще один! Боже, какой шиздец! – он уже кричал. – Я хочу подохнуть, понимаешь?! Сдохнуть, как собака, под забором! Мне осточертел этот мир, осточертела эта жизнь, я ненавижу это все, и себя, ублюдка, у которого не хватает смелости порезать себе вены!.. Боже мой! Господи, ну почему, почему ты держишь меня здесь, в этом млядском теле, что я такое натворил, что ты так наказываешь меня!.. – он дико орал, не слыша себя, не замечая перепуганной физиономии Тараса напротив, обхватив себя руками, он бился головой об

« 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Останні події

30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса


Партнери