Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

через те, що довго збираєтесь. Вона мала щось одказати.
— А може б, ти нас, Наталю, почастувала? — перебив її отець Миколай.
— Як ви не почастуєте, то я й пити не хочу! — додав Довбня.
— Чому ж се? — спитала вона.
— У женщин рука легка... Плавкіше чарка йде, не становиться руба! — перевів на жарти Довбня.
— О, у мене рука важка... Ви ще не знаєте її! — одказала попадя, згортаючи руку в кулачок і піднімаючи його вгору. Проти світла той кулачок як яблучко червонів.
— Ваша? Ота! — скрикнув Довбня, дивлячись, як кіт на мишу, на її кулачок. — А розгорніть, я подивлюся, — сказав, підходячи до неї.
— Що ви там побачите? Хіба ви знахур?
— Знахур.
Попадя розтулила жменю і подала Довбні. Той бережно узявся за пальчики і, прихилившися, роздивлявся долоню, ті невеличкі борозенки, що покарбували її.
— Довго мені жити? — граючи очима, спитала вона.
— Сто літ! — скрикнув Довбня, прикриваючи її долоню своєю жорсткою. Подержавши трохи, він приник ухом. — Притуліть міцніше! — промовив.
— Отже ви справді, мов знахур! — защебетала вона. — Що ж ви там почуєте?
Довбня нічого не одказав — слухав. Потім підвів голову, наложив знову свою долоню і, дивлячись прямо у вічі Наталії Миколаївні, усміхався. Кров, пробігаючи під її тонкою шкурочкою, стиха дотримувалася до його жорсткої долоні; мов мишка сіпала, лоскотала її; він дослухався до того.
Попадя чогось зареготалася дзвінко та радісно. Піп весело підскочив угору і скрикнув:
— Могорича! могорича!
Один Проценко сумний стояв і пильно дивився то на Довбню, то на попадю. Він бачив, як її очі загорялися, як бліде обличчя червоніло помалу... Щось стукнуло у його серце, щось наче ущипнуло його.
— Колдун! колдун! — кричав піп, бігаючи по хаті, радий, що Довбня розвеселив Наталію Миколаївну. — За се випити! їй-богу, випити!
— Що ж ви там дослухались? — пристала Наталія Миколаївна до Довбні, як той зняв руку.
— Почастуйте! — указав Довбня на пляшку.
Попадя мерщій схопила чарку і, наливши, піднесла Довбні.
— Капелечку! одну капелечку! — слебезував той, одводячи чарку. Попадя хлеснула з півчарки і мерщій долила. Довбня одним духом вимчав повну.
— Усіх! усіх! — гукав піп, плещучи в долошки. — Ура-а-а!
Наталія Миколаївна скинула на нього непривітний погляд.
— І вас, Григорій Петрович, частувати? — стрільнувши оком на Проценка, спитала вона.
— Усіх! усіх! — глухо одказав Довбня.
— Мені небагатечко. Я не п'ю, — прохався Проценко.
— Треба робити, як знахур каже! — одказала попадя, усміхаючись. Горілка вже вдарила їй у лице, уступила в голову, в очі; вона почула якийсь веселий шум у вухах.
— Не все то правда... — почав було Проценко, беручи чарку.
— Або не кожній чутці вір! — перебив його Довбня. Проценко призро на нього глянув.
— Та ви справді наче той знахур говорите. Мені аж страшно стає! — обізвалася попадя.
Тим часом Проценко хлиснув трохи, скривився і поставив чарку на стіл.
— А мені! — обізвався отець Миколай.
— Ще й тобі? Не добрав хіба на хрестинах! — гримнула попадя.
— Усіх! усіх! — прогув Довбня.
Попадя подала чарку попові; той не тільки повну випив, а ще й в денце поцілував.
— Згода! згода! — загукав Довбня.
— Що ж ви наслухали? — допитувалася у нього попадя.
— А ви хочете знати?
— Авжеж — хочу.
— І не розсердитеся, як правду скажу?
— Тільки не брешіть!
— Нащо брехати? Слухайте ж... Усі насторочллись.
— Ні, давайте ще по чарці! — сказав Довбня.
У попаді розгорілися очі, мов угілля, обличчя пашіло; під очима тільки невеличкі круги синіли. Мерщій вона ухопила чарку і пляшку і почастувала Довбню і чоловіка. Проценко не схотів пити; він дивився на Довбню, як той ходив по хаті, плутаючи ногами; клок волосся у нього упав з голови на лоб і насунувся аж на очі; він того не примічав. Видно, що горілка вже брала своє.
— Тепер, цур, не сердіться! — повернувся до попаді Довбня.
— Миколо! признавайся по правді, — і він щось почав шептати на ухо попові.
Піп зареготався; а Проценкові аж дух у грудях захопило... “Оце ж і піде!” — подумав він, переводячи очі на попадю; а та, весело граючи очима, пильно дивилася на Довбню.
— Признавайсь: давно? — уголос допитується Довбня.
— Та ну, вигадав таке! Не треба... Давай краще вип'ємо! — одмахуючись руками, мовив піп.
— Не признается? А порадував би тебе!
— Ну, а як давно, то що буде? — граючи очима, пита попадя.
— Син колись буде!.. — рубнув Довбня.
— Браво-о! Браво-о! — гукнув піп і кинувся обнімати Довбню.
Попадя соромливо усміхнулася, опустила очі і скоса глянула на Проценка:
той стояв і понуро дивився, як піп виціловувався з Довбнею.
— Нам весело, а тобі сумно? — тихо спитала Наталія Миколаївна, підскочивши

Останні події

30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса


Партнери