Електронна бібліотека/Поезія

ДружбаВалентина Романюк
Лілі МарленСергій Жадан
так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
Завантажити


одну-єдину й нескінченну...

– Сиділа Василина біля вікна та й надумала собі помандрувати. Зібрала у вузлик скатертину-самобранку, чарівне дзеркало та інші подібні найпотрібніші речі. Довго-довго мандрувала, і багато з нею пригод трапилося. Якось захотілося їй тепла та затишку і згадала вона свою огрядну хатиночку. Тут вона побачила великі-великі широко відчинені ворота у формі напівсердець. Зайшла вона на подвір’я, ворота зачинилися – два напівсерця злилися в одне ціле.


21 грудня1995
Дніпропетровськ





ВВЕДЕНИЕ
В СПЕЦИАЛЬНОСТЬ

Что такое Архитектура? Архитектура – это не только храмы всех времён и народов, но и количество ступенек под колёсами ваших “кравчучек” на переходе к поезду “Кривой Рог – Париж”, и ориентация на запад унитазов у мусульман.
Градостроительство – это размах крыльев, перспектива с птичьего полёта, количество пенсионеров, приходящееся на детский садик в вашем районе, какие-то десятки лет, оставшиеся до слияния Житомира с Киото.

Ну вот – хочешь написать статью о реальности исполнения мечты дяди Вани: о китайских вишнях на крыше “хрущёвки” – и мотаешься по всей киевской агломерации в поисках свободного “пентиума”.

Математика – служанка всех наук. Нас много – она одна, и Философия – её мать.


10 сентября 1998
Чернигов




ЭТЮД

Она сидела на подоконнике, прижав к ссутуленным плечам колени, и разматывала клубок мыслей. Окно в сумерках было фиолетовое и матовое из-за падающего снега. Как на его картинах. Узлы деревьев, дома, не навязывающие своего присутствия, и глубокое Знание. Не обвиняющее и не оправдывающее. На выставке она прошла бы мимо них, но под вино и водку “люди искусства” говорили и говорили на их фоне. Рассказывали истории, спорили, обсуждали. Она выхватывала из этого гомона только его слова – и начинала чувствовать картины. На них было то, что она искала и силилась понять... Потом постепенно все встали и разошлись.
О художнике она ничего не знала, и мыслям не от чего было отталкиваться. Был другой, который дверь распахивал с грохотом, хамил, унижал, в своей нечуткости этого не замечая, но его встречали с радостью, сочувствовали, жалели, разводили руками и никогда не могли забыть. Она шла по этой ниточке и разматывала, разматывала клубок. Только она доходила до самого дорогого, рядом с чем остальное теряло смысл, ниточка обрывалась.


Ей представилось, что у неё есть большой дом и в нём гостит множество людей. Они переживают свои открытия и драмы, что-то чувствуют и выражают или просто наблюдают, а она скользит по комнатам и всматривается в их глаза и произведения, ловит обрывки фраз, прижимая слова к лицу, и разматывает клубок настроений. Они уходят по какому-то зову, зачем-то возвращаются, а она, присутствуя при частичках их жизни, разматывает свой клубок и связывает нитки воедино, и клубок становится меньше и меньше, и она подбирается к тому, что в глубине…
Последний сумеречный свет гас, и силуэт на подоконнике сливался с тенями. В темноте глаза уже не натыкались на вопросы и мысли запутывались. В босую ступню врезались петли и узлы размотанного. По карнизу дома напротив побежали огоньки рекламы.


13 ноября1995
Днепропетровск





АВТОПОРТРЕТ

І

Ось Ця заходить у кімнату
І повз присутніх покрокує.
Нюансів в неї небагато –
Тож комбінації рахує.

Ось Ця напитись хоче нишком,
Весь час із склянки смокче воду.
Ось Ця колись пірнула в ліжко
І марень тягне насолоду.

Ось Ця сидить на підвіконні,
Пейзаж малює на дворі.
А Ця, собі здавивши скроні,
Чека на тебе до зорі.

Ось Ця чогось для чогось прагне,
А Ця собі заварить чай.
Для Цеї ти чорт чи янгол,
Лише казками пригощай...

На кожен мент є іпостасі
Волінь, чи рухів, чи думок,
Лише найсправжня у бунтарстві
Себе сховала за замок.

Тепер, шука самої себе,
В усіх Цих інших загляда,
Та не знаходить Ту, що треба,
Тож і сумує: “От шкода...”


ІІ

А ти прийшов до мене ранком.
Мене ж бо вдома не було,
То тінь, що грає у коханки...
Поцілувала у чоло.

А Та, що грає в господині,
Вже заходилась пригощать,
А Та, що відьмою віднині,
Чарує аж хрести тріщать.

Коли до себе повернулась,
То я підтримала розмову,
Щоб ти не знав, що тут відбулось,
Що ми вступили в спільну змову.

То кожна з нас тепер чаклує:
Ти також станеш багатьма.
Хоч досвіду іще бракує,
Та кількістю нас вже є тьма.

Як, може, відшукаєш справжню,
То інші зникнуть звідси вмить.
Хоч промовляєш все поважно –
І в тебе серце защемить.

ІІІ

От і пішов... А Ця – до книжки,
Ця заходилась прибирать,
А Ця сльозу ковтає нишком,
А Ця взялася віршувать.

ІV

Та серед друзів дехто є,
Хто бачив справжню.
Той всіми Цими нехтує
І справжню дражнить.


V

Чимало мене у кімнаті.
Перетворившись на мару,
То в гарнім платті, то в халаті
Я граю в нескінченну гру.

13 листопада 1995
Дніпропетровськ




ЕСТЬ ВЕЩИ, ДРУГ ГОРАЦИО...


Сижу на лекции. Тоска по жизни, верьте –
Равна, по меньшей мере, смерти.
История народа и

Останні події

17.12.2025|21:28
Лауреатом Премії імені Шевельова 2025 року став Артур Дронь
11.12.2025|20:26
Книга року ВВС 2025 оголосила переможців
09.12.2025|14:38
Премія імені Юрія Шевельова 2025: Оголошено імена фіналістів та володарки Спецвідзнаки Капітули
02.12.2025|10:33
Поетичний вечір у Києві: «Цієї ночі сніг упав» і теплі зимові вірші
27.11.2025|14:32
«Хто навчив тебе так брехати?»: у Луцьку презентують дві книжки про гнів, травму й силу історій
24.11.2025|14:50
Коли архітектура, дизайн і книги говорять однією мовою: вечір «Мода шаблонів» у TSUM Loft
17.11.2025|15:32
«Основи» готують до друку «Бард і його світ: як Шекспір став Шекспіром» Стівена Ґрінблатта
17.11.2025|10:29
Для тих, хто живе словом
17.11.2025|10:25
У «Видавництві 21» вийшла друком збірка пʼєс сучасного класика Володимира Діброви
16.11.2025|10:55
У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку незаконно ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів та митців


Партнери