Завантажити

Олена Грицюк



* * *

У цій кав’ярні немає кави,
У цій кав’ярні сама самотність.
Ціджу повітря не цигарками –
Ковтками міряю на безтурботність.
Нап’юся вдосталь смаку смеркання...

– А ви весела сьогодні, пані!

16 жовтня 1995
Чернігів



ОСТАННІ ТРАМВАЇ

Останні трамваї – тварини до стайні,
А місто – каміння старої шпитальні.
Літають думки і ставлення сталі
По коліях талих від стайні до стайні.
Дарма, що зірветься якесь з міста Лева:
Дерев вже нема, а думки не сталеві.
Але до левади дорога далека.
Про шпилі шпиталень шепочуть лелеки.
І марення мріють: не з мармуру – легкі
Над Львовом літають справжні лелеки.
Тварини останні – трамваї до стайні.
Сідаю і їду в передостаннім.

4 листопада 1996
У поїзді Львів – Київ




* * *

Оце кав’ярня, а це – шинок
І пройда, ласий до жінок.
Пісні співає, мене морочить,
А я вже знаю, що не зурочить.

Ось провулки-вулички,
Та кривіші балачки.

Я і пройда йдемо містом,
Переймуся його хистом,
І раз-по-раз – вже візок
В голові моїй казок.

Ой же пройда – хитрий пане,
Та мені з ним поталанить,

Бо за дяку мою красну
Розповість про долю власну.
Місто знає, мене водить,
Я дивлюся, як у воду,

Що із його балачок
Напишу я збірочок.


3 квітня 1997
Київ




НАСТРІЙ ПЕРШИХ ВЕРЛІБРІВ


І

Оця людина – філіжанка кави
Така ж гірка й гаряча й ритуальна
Як спогад про минуле її п’ють
Повільно смокчуть край тремтливо
Людина кави
Місто філіжанок також присвячую тобі
Бо то є пам’ять про минуле
Є кава
Є какао
Останнім часом я напій змінила
Та присмак на губах лишився
Занадто довго я любила каву
Від кришталю з шампаном на відміну
Не б’ють на щастя філіжанки кави
Як вип’ють до денця
Я не доп’ю
Нехай схолоне
В оцій людині філіжанка кави

ІІ

Сьогодні вранці йшов сніг
І ми вчилися і їли
і ходили містом по магазинах
І навіть зустрічалися
з друзями
з родичами
з приятелями
Але підсвідомо вже знали
Сьогодні вранці йшов сніг
Осінь скінчилася
І в цю осінь мені не випало
кохання
любові
когось
Осінь подарувала всі дощі
всі танці з парасольками
все листя та каштани
З першим снігом прийде зима
й здійнявши комір
я носитиму свою самотність
мов кошеня за пазухою
А навесні
коли бруньки набухнуть
повітря засочиться гіркотою
Я знов чекатиму на осінь
на жовте листя
танці парасольок
загуслі краплини каштанів
Аби лише не випав сніг
що принесе мені самотність

ІІІ

У міста є чудовий присмак –
То присмак приспаних акацій,
То присмак кожної людини,
Що зустрічаю з теплотою,
То присмак сірої бруківки,
Що вперто догори дереться,
То смак ріки у крові й назві,
І балки, й острови у серці,
То смак довічного навчання
В коханні та старих фасадах.
... І ще отрута у повітрі
І зашморг транспорту міського
І туги смак за іншим містом.
І все під назвою Дніпро...

13 листопада 1995
Дніпропетровськ





У ПОЇЗДІ

Скажіть, до Києва – куди?
(Велике місто, але в ньому спокій.
Здіймають руки церкви, і стоокі
Будівлі моляться.)
– Туди.

4 листопада 1996
У поїзді Львів - Київ



* * *

– Нащо? тобі щогли?
– На щоглах – вітрила:
Очі закрию і чую – крила!
Жити не навчена, навчена бігти.
Дай-но вітрила, на тобі – квіти.

4 листопада 1996
У поїзді Львів - Київ




* * *

Вознесенский – всё о глобусе.
Я о нашем – об автобусе.
Съездил раз – буханки нет.
– Вот талончик.
– Где обед?

12 мая 2000
Киев


СВИДАНИЕ

Она прогуливала улицу.
За ней толпой брели фасады.
Он ждал её, вполоборота
Опёршись на струю фонтана.
А ветер клеил воздух к небу
И ждал, когда случится осень.
Ну, словом, всё было обычно.

3 июля 1996
Киев


* * *

– До мене прийшла любов без обличчя.
– Це звичай?
– І вірші прийшли, але вірші безмовні.
– Це змова!
– Але через що любов без обличчя?
– Облиш це.
– Навіщо приносити вірші без мови?
– Умови.
– Але хай лишається, хай собі буде.
– А люди?
– А їм вона нащо? Їм звички і гроші
дорожчі.

20 червня 1996
Київ



ДИАЛОГ В КАФЕ


Она

По соломинке – сок виноградный.
– ... и это отрадно!
По соломинке – сок берёзовый.
– ... канул с грёзами.
По соломинке – сок ананасовый.
– ... понапрасну я...
По соломинке – сок абрикосовый.
– ... все с вопросами...
По соломинке – сок гранатовый.
– ... виноваты Вы!
По соломинке – сок малиновый.
– ... ведь могли же Вы?!


Он

Без соломинки – сок томатный.
– Вероятно.

6 марта 1998
Киев



НИТИ

Дарю Вам! Ловите!
Стихи, как жемчужные нити,
Рассыплются, разобьются
Осколками хрупкого блюдца
Ночного кафе за границей.
Объятья и крепки, и жарки,
Но знаю, что мудрые парки
Вплетают в судьбы моей нити
Покрепче, пожарче событья.
И всё же ловите минуты,
Когда между нами не путы,
А только жемчужные нити.
Ловите, прошу Вас, ловите.

23 июля 1993
Днепропетровск



ТЕТРАДЬ СО СТИХАМИ

читати