Завантажити

вчерашним,
Не повстречавшись с настоящим.

22 сентября 1995
Днепропетровск




ВЕЛИКИЙ АБСУРД

Одеться ль бомжом,
Искупавшись в боржоми?
Крылатым моржом,
Кокетливой баржей в мажоре
Плывёт увлеченье Великим Абсурдом.
Недолго до судных:
Всем мыслям моим является сурдо.
Какой перевод?! Перепламя.
Взбешённые лани
Нелепых желаний
Зовут Исполненье.
Томленья, поленья –
Всё в тот же костёр из взрывов и тленья.
Мне в Мире Абсурда
На прихоти ссуды.
Улыбка Христа и улыбка Иуды
Всё чаще, всё вящей...
Всё чище и вещей
Пророчества лиц и символика вещи.
Полнее печаль
По забытым Началам.
А где тот причал,
Где меня ты качала?

23января 1995
В поезде из Днепропетровска в Чернигов




ДРУЗЬЯМ

Благодарить за чашку чая
И разделённую печаль,
За строгий взгляд и суть молчанья
У нас не принято, а жаль.

Я верю в щедрость и прощенье.
Сердца и мелочи деля,
В моих ошибках и прозреньях
Вы все – мои учителя

4 мая 1994
Днепропетровск






* * *

Ворота риплять,
Воли ремиґають.
Ще люди всі сплять,
А сонця окраєць
Вже видно з печі
Великого світу.

30 грудня 1997
Київ





* * *

Лицо – стена, глаза в нём – окна.
Мне под дождём пред ним промокнуть.
Ни постучаться, ни войти:
На окнах шторы и “прости”.

12 октября 1993
В поезде из Днепропетровска в Чернигов





* * *

Лицо – проспект. Входите. Ваше.
Вы в нём дойдёте до угла,
Но заглянуть за окна башен
Я вам не дам. Там пламя и смола.

12 октября 1993
В поезде из Днепропетровска в Чернигов





* * *

Расписаны роли в мифическом р?лли:
Планеты – богам, созвездья – героям.
Им эллипсы только, а людям – спирали.
Но в точку сжимаются судьбы порою.

4 декабря1994
Чернигов





ГАЛАТЕЯ
(П’єса - поема)

Скільки точилося всіляких балачок коло цієї історії. Вже й богів зробили причетними, бо навіть богобори не можуть уявити, що таке може статися без втручання олімпійців. А вся правда залишилася лише в двох найменнях: Пігмаліон і Галатея.
Галатея...


1
Зосереджений Пігмаліон проходить крізь
натовп.

– Відлюдок! Як це можна весь час мовчати з таким обличчям, наче до тебе ось-ось прийде неосяжність?
– Не чіпляй бо. З його рук ще жодна річ не поверталася такою, як потрапила, а він все шукає чогось.
– Я хочу знати, що він шукає! А, може, воно у мене є! І, взагалі, що за манери!
– Якщо воно у тебе є, він має право взяти і візьме. Дивись: він завжди носить рукавиці, щоб менше сили розхлюпувати на вітер та не зашкодити зайвими перетвореннями.


2
Майстерня Пігмаліона

Ворочає думи, ворочає.
Над мармуром мари колишуться.
І брили тріпочуть, мов дихають,
Тоді невагомим доторком
Рука щонайменшу мучить.
І друзки від неї відскакують,
Аж стогін і скрегіт лунає...

– Долоня, що з каменя випнулась, ти майже говориш жестами. Якби ти явила відповідь! Питання, що мене оточують, повинні були вже втілитись... Промовити їх несила. Чи, може, насправді податись шукати Великого Вчителя, бо в себе я вже не вірю. А як яскраво ввижалось, що все – всередині мене!.. Та дивне лише: “Галатея”, – вчувається всюди невпинно...

– Пішов... Я вже жити схотіла,
Чекала, що визволить з мармуру.
На мент не достало снаги...
Якби мені знати, якою
Повинна була я стати!..
Різець. Чи для мене залишив?
До нього б лише дотягнутись!
Камінні тріснули пута.
І як той різець тримати?
Важкий. Та й боляче різать.


І спека,
і спека,
і спека,
І біль насочився по вінця.
Води – то було б мені легко,
А ще й мій різець тупиться.
Скришився. Лишилось вже трохи.
А як вони роблять кроки?
О-о... Рухатись так приємно.
Проміння лоскоче рамена.
Та годі вже. Треба у люди.
І як мені з ними буде?..


3
Двоє мешканців на вулиці

– Ти чув, яке диво сталося? Кажуть, що вчора виплила з моря жінка надзвичайної краси. І перший, хто її побачив, – наш божественний імператор. Вона нетутешня, хоча і вміє говорити по-нашому. Ходить по палацу, розглядає вироби мистецтва і все сумнішає. Таке враження, що вона все порівнює з Олімпом і тому ніщо її не вдовольняє.
– Передрікаю, що наш навіжений імператор оголосить її богинею краси, а якщо вона йому дуже сподобається, то ще й кохання, вигадає якусь казку і примусить всіх у неї вірити. А вона, справді, красива?




– О! Шкіра мармурова, волосся, мов сонячний вогонь, очі – самоцвіти, вуста коралові, витончена, мов скульптура, а здається живішою, ніж будь-хто.
– Досить! Бачу, що ти заразився і став так само скаженим, як наш імператор. Як одна людина може бути живішою, ніж інша?!
– Е-е, ти до всього ставишся з підозрою, або смієшся. Бувай здоровий!


4
Галатея йде від палацу

Ще вчора сутінь і каміння,
Смерть і народження, любов.
Минає все, як день цей мине.
Його шукатиму я, бо –
Я відчуваю: я щось знаю.
Це відповідь, що він шукав.
У пошуках помре, сконає,
А все – у тому, що плекав.
А я хто? – Втілена ідея
З другого світу – Галатея.



5
Дві постаті на морському березі

читати