Завантажити

Ти, каже, всміхатися не вмієш... Н-ну!
— Ти не вмієш усміхатись.
— Петре, скажи, коли вже буде повний комунізм, люде страждатимуть?
— Да. Любитимуть — значить, і страждатимуть.
— Я так страждала вчора, коли ти довго не приходив, ти став мене підозрівати.
В громадській діяльності ігнорується минуле. В ній важить одне лиш сучасне.
Коли б наші письменники та не були столичними птицями, вони б знали, хто має око видіти, як гірко доводиться колгоспникові трудовий його героїзм, отой самий, Що приносить славу писарям красномовних тирад.
— Залиште. Вже як хочете знати — сама чесність обертається часом в порок, якщо вживати її помилково.
//Уляні треба зробити монолог, глибокий змістом і частий формою. Треба підяяти її зворушлиний образ над побутом, дати їй змогу розкрити свою душу в глибокому внутрішньому самоспогляданні.
Щось на зразок монолога: “Не покладав я рук”.
Може бути саме:
“Не покладала рук”. Ні, рано.
1. Що про нас говорять? Не довіряйте мужикові. В ньому й досі ще сидить власник і т. д.
А хто більше віддав державі? Ми чи ваші злопихател і?..
2. Моя республіка. Мій світ. Мов майбутнє! Але чому і до якого часу я думатиму по шпаргалці, говорити по писаному, любити тільки ударника?
Прагнути тільки до поголів'я?
Радіти тільки перевиконанню?
Жити тільки заможним, щасливим життям?
Де моє щастя? Хто звеличив мене в стражданні? і т. д.
Не покладаючи рук (цілком).
Конкретна мета: загальні збори.
Доробити сцену загальних зборів. Прийняття в колгосп Нечитайла і виступ Царя. Точно визначити і драматично оформити мету зборів. Очевидно, вона зводиться до вирішення однієї з багатьох “простих” колгоспних земельних та ін. організаційних справ. Тоді все написане надасть сцені незвичайну, гостру і життєву красивість.//
Куркульське прізвище:
— Скоробагатько,
— Дубенко.
— Рубленко.
Після блискучої промови.
— Ну, чого лізеш?
— Не лізу я, а йду по-людському.
— Що треба?
— Скажіть, а чи не можна...
— Не можна.
УЛЯНА ПРО ЗАГИНАЙЛА
— І що воно таке пак за людина? Ото як вийде на трибуну, поверх людей як гляне, да так красиво й гарно промовляє, да довго так, що плачеш і не знаєш, на небі и чи на землі. Еге. Злізе додолу — вовк. Не підійти, казав той, не забігти. Похмурий да неуважительний — страх, нехай бог милує, їй-богу.
— Освіта в нього, кажуть, вища, а середньої нема — дірка. А воспитаніє нижче (дописать).
Пригадати розмову з моїм батьком. Як молодим ще дев'ятнадцятилітнім парубком їздив батько в Каховку до Фальцфейна на заробітки.
— їхали човном до Дніпра, Дніпром до Каховки, де вже човен той продавали.
— А як же ви переправлялись через пороги?
— А так і переправлялися. Човном.
— А хто ж човном правив?
— Я й правив.
//Наплив. 1887 рік. Пливуть по Дніпру з Десни дванадцять хлопців, тільки не в Царгород, а в Каховку, найматися до Фальцфейна. Каховка. Ринок робітників і т. д.
Отже, можна використати, почавши з старовинних пісень.
Наплив: дістати пісню давньоісторичну.//
(1947)
Тиха, добра, чесна, пересічна людина. Приємна і лагідна.
Років 45. Бригадир. Має медаль.
Був на виставці в Москві.
Призначається на посаду голови колгоспу, на яку посаду у нього не вистачає розуму власного.
У нього жінка і діти, син і дочки.
Зробився поволі нетихим, недобрим, нечесним і неприємним, злим.
Зробив нещасними всіх майже, хто йому підлягав.
1. Завів кабінет. Крісло. Телефон. Секретаря.
2. Чергу. Без черги не приймав. “Ну як? Бачив, яка черга?” Черга як знак, атрибут влади.
3. Охорона. Щоб не вбила міжнародна контрреволюція.
4. Підлабузники. Борис Петрович Підлабузник.
5. Працював поночі. Викликав бригадирів на доповідь поночі.
6. Електрифікував власний дім — “кожному по потребі”.
7. Портрети вождів. Скульптури в письмовий стіл.
9. Карта світу. Карти колгоспу нема.
10. Цитати.
11. При німцях сидів у погребі.
12. Пишуща машинка.
13. Прошу подати в дисьменній формі. “Сказивсь”.
14. Його почали боятись як вогню.
15. Все знав. Про все міг говорити.
16. Діти критично ставились до нього.
17. Перед молоддю: “Ех, ми були колись. Я за бандитами в 17 літ гаялася...”
18. “А ми колись в окопах знаєш як...”
19. Розвалив колгосп. Нікому стало робити. Всі службовці.
20. Учитель дешанований.
21. Всі родичі в доярках, снабах, плановиках.
22. Коли його зняли...
23. Грандіозна сцена звільнення з посади. Як страшно: я — ніхто. Ти й був ніхто.
24. Виявилось, що призначили його помилково.
25. Любив понад усе на світі щось забороняти.
26. В нього приятель і друг “непропускатель”, бувший сторож закритого розподілителя.
26а. Мета — зробити кращий в Радянському Союзі кол" госп.
27. Завжди риба воняє з голови. Так от, щоб риба (колгосп) була здорова й свіжа, я хотів, щоб була здорова,

читати