Завантажити

всередині старого фортепіано
і залишатися глухими

наші слова підслухані юним Маестро
зіграні ним однією лівою рукою
впереміж із довгими паузами на поцілунок
будуть забуті

ми довго вчилися засинати без музики
так і не збагнувши
що сни не бувають німими

2
ця порожня квартира
завалена старими платівками
антикварними записами фортепіанної музики
під яку пам’ятаєш
було легко запропонувати холодного чаю
і не здатись нав’язливою

цей Джордж Гершвін
юний американський геній
володар найпрестижнішої премії «За самотність»
якого ми так боялися

музика
схожа на невміле маскування депресії
на любов яка щойно перейшла дозволену межу
і стихла вслухаючись у шумовиння
порізаних жил

що робимо тут хлопчику?

ми – двійко наляканих підлітків
з тонкими рубцями на зап’ястях
і занадто дорослими обличчями

ця порожня квартира
встелена нашими серцями
що поступово сповільнюють свою блакитну рапсодію
і несамовито затерпають від туги
задля однієї невиправданої мети

... але ж тобі ніколи не набридне
щоразу ставити цю заїжджену платівку
аби стерти холодний наліт тиші?...

3
впізнаєш цей кінозал
з оксамитовими кріслами і чорним роялем
що вірно чекає свого юного Маестро?

останній прихисток змоклих під дощем закоханих
чи старих подружжів
пропахлих сварками і нафталіном?

чоловіки і жінки
з невміло нагримованими обличчями
і пришвидшеними серцебиттями

бачиш їхні постаті на екрані?
їхні зігнуті плечі
затерплі від ноші обіцянок і прощань?

цей кінозал
загублений між цоканням
іржавого тактометра на кришці рояля
і тихими кроками юного Маестро
що задає темп цій божевільній комедії

...і тоді вже не вгадати –
від сміху чи від розпачу
з’являться сльози
на побілілих обличчях глядачів...

****
Здобуто усе і не здобуто нічого
uортаєш прочитану книгу
щоб знайти у ній вцілілий лавровий листок
хвоїнку сосни з позаторішньої осені
тінь свою продану майже задарма
і не знаходиш нічого
здобуто усе
голоси вертаються додому
музика під твоїми пальцями
щоразу голосніша і швидша
ми грали у цьому темпі Маестро
аби потім збожеволіти від спокою
зірватися на найвищій ноті
і не відчути приглушеного ritenuto
у зимних скронях
тому що здобуто усе і не здобуто нічого
сліди у пустелі згубилися між піщинами
книги прочитані, та знання не варте любові
ми гналися за вітром і наздогнали його
зрозумівши тільки поодинокі
що не здобули нічого

читати