Завантажити

Ой!! Несила... не можу вже більше... одпустіть мене!.. Смерть... смерть... (Несамовито кидається на коліна). Мати божа!.. Прости мені... не дай моєї душі! (Хитається).
М и х а й л о (кидається, піддержує). Катрусю! Життя моє!! Опам'ятайсь!.. Павло прибіжить зараз! Вирятує!!
К а т р я (б'ється на руках у Михайла). Холод під серце підступа... туман застила очі... Михайло! Де ти? Не зникай! Ой!! (Витягується на руках у Михайла)..
 
Тим часом чути за вікном голоси і тупотню.
 
М и х а й л о (спуска її на долівку). Катре! Катре! (Припада до серця). Не б'ється? Умерла!! (Одскакує в непритомнім жаху на авансцену направо і стоїть каменем).
 
В И Х І Д XI
 
Ті ж, Дмитро, соцькі і люде.
 
Д м и т р о (вбіга на остатнім слові). Умерла? Добив-таки! (На хвилину остовпів над трупом).
 
Тим часом соцькі і люде вриваються в хату.
 
Д м и т р о (вихоплює ножа й кидається на Михайла). Здихай же, кате!!
С о ц ь к і і л ю д е (кидаються на Дмитра і крутять йому руки). В'яжіть його!!
Д м и т р о (борсаючись). А! Іроди! Не діждете! (Б'є себе ножем; але як руки йому не вільні, то тільки ранить).
С о ц ь к і. Однімайте ножа!
 
Сцена така: направо - Михайло, скам'янілий; наліво - група з окровавленим Дмитром; посередині - труп Катрі.
 
В И Х І Д XII
 
Ті ж і Павло.
 
П а в л о (одчиня раптом двері, з жахом зиркнувши округ). Так така, паничу, ваша поезія?!
 
Завіса тихо спада
 
[1881]
 

читати