Завантажити

Високоповажному артистові
Миколі Карповичу Садовському
присвячує автор
 
НЕ СУДИЛОСЬ
(ПАНСЬКЕ БОЛОТО)
 
Драма в 5 діях
 
ДІЙОВІ ЛЮДЕ:
 
І в а н А н д р і й о в и ч Л я ш е н к о - 60 літ, багатий пан, але зовсім простий; іначе говорить не може, як по-українськи.
А н н а П е т р і в н а - 40 літ, його жінка; закида часом по-українськи, моди ради.
Н и к о л а й С т е п а н о в и ч Б є л о х в о с т о в - кузен Ляшенчихи, ЗО літ; фатуватий.
З і з і - дочка Ляшенків; манірне дівча, 13 літ.
М и х а й л о - син їх, 22-х літ, студент; чистюк і джигун.
П а в л о Ч у б а н ь - його товариш, 25 літ; уже лікар. Бідна одіж.
Ж о з е ф і н а - швейцарка, учителька.
К а т р я Д з в о н а р і в н а - дівчина молода, селянка.
Г о р п и н а Д з в о н а р и х а - її мати, недужа й слаба.
Д м и т р о К о в б а н ь - парубок, годованець Дзвонарів.
П а ш к а - подруга Катрі.
С т е п а н и д а - покритка, п'яничка й плетуха.
Ш л ь о м а - жид, орендар.
Х а р л а м п і й - старий лакей.
А н н у ш к а - покоївка; вертка на всі заставки.
С е л я н е, с о ц ь к і, п а р у б к и, д і в ч а т а, д в о р о в і.
 
Діється на правім березі Дніпра, з початку 60-х років.
 
Між 1-ю і 2-ю дією мина два тижні; між 2-ю і 3-ю - місяць; між 3-ю і 4-ю - два місяці.
 
ДІЯ ПЕРША
 
Панський садок. Наліво від слухачів - стіна офіцини; вікна й двері з ганком виходять в садок. Направо чверть кону впродовж огороджено барканом з хвірткою; за барканом - вулиця. Просто - доріжки, луговина, дерева; між дерев далі блищить став, а з-за його визира панський будинок.
 
В И Х І Д І
 
Михайло, розкішне по-українськи одягнений, лежить без жупана; далі на луговині Жозефіна і Зізі гуляють в м'яча.
 
М и х а й л о (курить сигару). Славно покачатись на траві після купання і затягтись сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли: сьогодні уже й до школи не пішов. (Потягається). Та з цією дрібнотою нудно й воловодитись... тільки Павло й зможе!
Г о л о с и (за вікном). Ос-са! Рос-са! Кос-са! Нос-са!
П а в л о (за вікном). Ну, тепер разом, швидче, не зупиняючись.
Г о л о с и (за вікном). Оса! Роса! Коса! Носа!
М и х а й л о. Товчи, товчи! А я полежу та поніжусь: тут у холодку так славно! Вітрець подиха; пахощами якимись тягне, - здається, липа розцвіла. Читати навіть не хочеться: отак би лежав, затопивши очі у те сине море блакиті, та зорив би за хмариною.
З і з і (здалека). Тібора! Тібора! Піль!!
Ж о з е ф і н а. Ту-бо! Ту-бо! Laissez non mouchojr* (*Лишіть мою хустку (франц.).). Ві не карош!
З і з і. Ха-ха-ха-ха!! Пиль, пиль! Рви его, рви!
Ж о з е ф і н а. Ві не рві!
М и х а й л о. Не руш собаки! Лиши мені зараз!
З і з і. Так й послушала! Тибора, иси, иси! (Біга, тріпле платок, а собака рве).
М и х а й л о. Лиши, кажу! А то встану та вуха намну!
З і з і. Попробуй! Я маме скажу! Мужик!
М и х а й л о. Чекай же! (Устає).
 
Зізі тіка; за нею спішить Жозефіна.
 
Як розпустилась! Ну, я з матір'ю побалакаю про тебе! (Знов лягає).
П а в л о (з-за вікна). А це коло бича - обід, бачите? То вимовляється - р-р-р-р! Кажіть!
Г о л о с и. Р-р-р-р! Р-р-р-р! Р-р-р-р!
М и х а й л о. І не обридне йому? Уже я б такий, щоб і обідати, а він таки працює. Усе за ділом якимсь. На вулицю ледве затяг, та й то вже етнографії ради... А яка хороша Катря Дзвонарівна, таки просто і між паннами красунею була б, та й годі! Очі - карі, але глибокі, темні; а погляд - такий милий, лагідний, любий, що аж пронизує душу тихим променем... Тільки між брівок рисочка; вона надає і якусь думність личеньку, і якусь силу вдачі. Щось оце не було її; треба б довідатись через Пашку.
 
В И Х І Д II
 
Анна Петрівна під руку з Бєлохвостовим.
 
А н н а П е т р і в н а (до Бєлохвостова). Я тебя непременно с ним познакомлю. Он оригинал большой; знаешь, из зтих новых.
Б є л о х в о с т о в. Ну, уволь, ma chere* (*Моя люба (франц.).); я этих новых терпеть не могу; занесет гиль, а попробуй возражать - сейчас подлецом выругает.
А н н а П е т р і в н а. Ну нет; m-eur Поль очень умный й честный, нетронутая такая натура. Michel! Где твой Павло?
М и х а й л о (схоплюється). А, мама! Микола! (Цілує у матері руку, а з Миколою обнімається). Павло ще й досі з школярами у офіцинах там.
А н н а П е т р і в н а. Я пойду позову его. (Іде на гайок, зазира і вступа в хату).
М и х а й л о. Ну, Миколо, давно ми з тобою бачились!
Б є л о х в о с т о в. Давно, давно. Поздравить можно с окончанием университета?
М и х а й л о. Ще не зовсім.
Б є л о х в о с т о в. Передержка или диссертация только?
М и х а й л о. Дисертація.
Б є л о х в о с т о в. Молодец! Ну, куда

читати